НАЧАЛО  



  ПУБЛИКАЦИИ  



  БИБЛИОТЕКА  



  КОНТАКТЫ  



  E-MAIL  



  ГОСТЕВАЯ  



  ЧАТ  



  ФОРУМ / FORUM  



  СООБЩЕСТВО  







Наши счётчики

Яндекс цитування

 

      
Институт стратегического анализа нарративных систем
(ИСАНС)
L'institut de l'analyse strategique des systemes narratifs
(IASSN)
Інститут стратегічного аналізу наративних систем
(ІСАНС)



статья

Арутюн Рушанян

Соціальна міфологія як феномен культури та його пропаганда засобами масової інформації


З міфотворчою реальністю пов'язана вся історія людства, його одвічне прагнення до пізнання навколишнього світу та самопізнання. Стосовно сучасної культури правомірно фіксувати своєрідний ренесанс міфології. Проблеми міфотворчості аналізуються у працях українських філософів А.Бичко, В.Лісового, А.Лоя, Н.Поліщук, В.Табачковсь-кого, В.Шинкарука, В.Ярошевця та ін. Тлумаченню специфіки національного міфу присвячені наукові розвідки М.Поповича, В.Малахова, Н.Хамітова, О.Гриценка, Г.Гра-бовича. Сучасні українські дослідники розглядають міф у світоглядно-філософському аспекті, спираючись на західноєвропейські методологічні парадигми. Міф як уособлення ціннісного виміру та суспільного ідеалу інтерпретується українськими вченими як установка на бажане майбутнє в усій повноті його проявів. Бажане в системі міфотворчості виступає як такий тип можливого, в якому втілюється, реалізується, саморозкривається потенціал людини, відбувається її самовизначення та самовироблення. Міф, таким чином, фокусує, наближає до людини бажане. Це - одна з проективних детермінант, з допомогою якої здійснюється передбачення соціокультурного майбутнього. В останні десятиліття бурхливого розвитку набуло практичне імідж-мейкерство (штучне конструювання образів політиків), що стало також яскравим виявом тенденції відродження міфотворчості на сучасному рівні.

Що ж стосується соціальної міфології, то вона виступає засобом ідеологізації та пропаганди, ефективність якого зумовлена прихованими передиспозиціями масової свідомості. Сучасна філософія влади аналізує соціальну міфологію у світлі дослідження проблеми механізмів формування соціальних ілюзій, розроблення конкретних прийомів безпосереднього цілеспрямованого впливу на індивідуальну й масову свідомість з допомогою як прямої, так і латентної пропаганди, використання можливостей mass- media й multi media у процесі формування та впровадження ідеологем соціальної міфології в масові стереотипи свідомості (Х.Шіллер, Х.Блумер, Х.Лассуелл, Б.Берельсон, Ф.Балль).

Зазначена проблема є актуальною й для сучасної України, де процеси суспільно-економічних трансформацій та пов'язані з ними міфи (як спроба тлумачення незрозумілих явищ), що спонтанно виникають, мають низку особливостей. Головною з них є втрата суспільством духовних, моральних, ідеологічних орієнтирів, нівеляція цінностей, розмивання межі між добром і злом, порядністю й непорядністю, гідністю й розпустою. Мета пропонованої статті - дослідити природу соціального міфу як феномену культури суспільства, особливо в кризові періоди його розвитку.

Поза науковими дослідженнями соціальний міф як феномен культури заявив про себе у XX ст. Під впливом новітніх суспільних реалій відбувається суттєва трансформація структури міфу, виникає особливий феномен соціальної міфології. Це своєрідний реєстр соціальних ілюзій, який свідомо поширюються у суспільстві для досягнення певних соціально-політичних цілей. Міф стає виразником неусвідомлених прагнень та бажань великих мас людей, засобом соціальної орієнтації натовпу.
У структурі міфу відбувається виразніша кристалізація соціального досвіду та сподівань людей, ніж та, яка реалізується засобами аналітичної думки. Феномен міфу допомагає формулювати ясніше уявлення про почуття та настрої людей, вектори їхніх устремлінь, енергію поривів, аніж з допомогою ідеологічної догми.

Сучасна філософія аналізує соціальну міфологію в контексті проблеми механізмів формування соціальних ілюзій, напрацювання конкретних прийомів безпосереднього цілеспрямованого впливу на індивідуальну й масову свідомість засобами пропаганди, використання можливостей ЗМІ та телекомунікацій у процесі формування та прищеплення ідеологем соціальної міфотворчості в масові стереотипи свідомості. (Г.Блумер, Б.Берельсон, Ф.Балль).

Нинішня техногенна цивілізація відчужує від духовного, ідеального компоненту буття людини, яка володіє можливостями проникнення у таємничий світ духу, оскільки позбавлена можливостей пізнання світу з допомогою міфів, витіснених раціоналістичними засадами й цінностями.

У зв'язку з цим М.Роспен, автор книги "Ідеал, утопія і утопічна рефлексія", зауважує, що суспільству бракує ідеалів і цінностей, які народжуються в стихійній реалістичній свідомості. Вони сприяють ідейній регуляції життя суспільства, програмуванню життєвих орієнтацій людей [1]. При чому феномен соціального буття часто коригується процесами, незалежними від соціального знання.

К.Рюс переконаний, що "Реальна дійсність визначається лише за певних умов і тільки до певної міри: якщо вона видається шкідливою і неприємною, терплячість людини уривається. Сприйняття блокується, захищаючи свідомість від різних небажаних видовищ. Якщо ж реальна дійсність уперто наполягає, щоб її не уникали, оскільки завжди можна піти прогулятися у потойбіччя" [2, с. 538].

Людині потрібні ілюзії, щоб переборювати в собі "принцип жорстокості", відкинути відчуття лиха й болю, внутрішньо притаманні реальній дійсності. Якщо не існує потойбічного світу, що лежить в основі невідворотно трагічної буттєвості, тоді залишається тільки повністю визнати реальне та істинне, які можуть давати радість, попри усвідомлення незначущості й конечності індивідуального людського життя. Причому руйнація ілюзій або ідеологій не обов'язково породжує скептичні судження, але часом сприяє плідному переглядові попередніх ідей.

З огляду на це, XX століття правомірно кваліфікувати як епоху глобальної міфологізації суспільного життя, підкорення масової свідомості політичним інтересам, коли природа міфотворчості нерозривно пов'язана з соціальною історією та суспільною психологією. Ще К.Гельвецій зауважував, що людина не може жити без забобонів, тому її можна легко поневолити. Потреба в соціальних міфах характерна не тільки для нашого часу. Вони покликані освячувати смисложиттєві процеси впорядкування соціуму, емоційно забарвлюючи суспільну палітру. Проте насильницька експлуатація емоційного випромінювання міфу владних структур призводить до нездорової суспільної екзальтації.

Міф як запропонована ідея несе в собі інше - ціннісно орієнтуючий початок. Ф.Ніцше, А.Шопенгауер доводили, що людська природа, її свідомість улаштовані таким чином, щоб адаптація до навколишнього світу відбувалася лише з допомогою ілюзії. Мрії, міф допомагають людині переносити болісні колізії життя. Реальний світ, за Ф.Ніцше, є безупинним хаотичним буттям; об'єктивні закони і причинно-наслідкові зв'язки - це фікції, створені для досягнення практичних цілей. Людський же розум не в змозі забезпечити правильний відбиток зовнішнього світу, він його неминуче спотворює [3]. Міф, космогенна природа якого впорядковує різні життєві сили та надає доцільності організованому буттю, виступає своєрідною "стратегією виживання" для людини, суспільства.

Соціальна міфологія поєднує два необхідних компоненти цієї стратегії виживання: соціальну міфотворчість та адаптацію вже утворених ідеологічних міфологем у масовій свідомості. Зокрема, П.Гуревич розглядав міф як своєрідну форму свідомості, а ідеологію - як специфічний феномен духовного життя, її суспільні функції, властиву їй ціннісну природу [4].
Соціальна міфотворчість створює моделі, відповідно до яких кожний народ намагається усвідомити й оцінити світ та своє місце в ньому (первісне відчуття цілісності, гармонії зі світом). В її основі лежать мрія, фантазія (наприклад, американська мрія - віра в можливість швидкого успіху, особистого збагачення завдяки наявним здібностям і працьовитості, або ж комуністична мрія - віра у світле майбутнє).
Ключовою виступає спроможність міфотворчості бути орієнтиром для індивіда, визначати його поведінку відповідно до певних пристрастей, прагнень і очікувань. Зміст соціальних міфів, не претендуючи на істинність, спроможний одначе сприяти інтеграції людської спільноти, і в цьому полягає їхня цінність.

Міфологічна свідомість у сучасній зарубіжній філософській думці інтерпретується не як історично плинна форма ідейних уявлень, а як вічний стан ідей та мотивів людської поведінки. Ілюзії виконують суспільно необхідну функцію: зміцнюють, стабілізують суспільні відносини, оскільки допомагають індивідові виражати його спонуки й почуття.

Особливу роль в осмисленні ідеології як соціальної міфології відіграли праці А.Шопенгауера, Ф.Ніцше, Ж.Со-реля, З.Фрейда, К.-Г.Юнга. Зокрема, програмна установка "нової філософії" Ф.Ніцше полягала у свідомому творенні міфів та ілюзій. Причому міфи розглядалися як альтернативи наукової інтерпретації суспільних відносин. Філософ не виключав навіть ролі понятійного мислення в конструюванні міфу, вважаючи, що саме міфи містять найпослідовніші та найпродуманіші життєві принципи, слугують соціальним орієнтиром для індивіда, сприяють інтеграції й гармонізації суспільних відносин.

Ф.Ніцше відстежив у міфові життєві умови будь-якої культури, яка, на його думку, може розвиватися лише в окресленому міфом горизонті. Головна хвороба сучасності - історична хвороба, й коріниться вона у зруйнуванні цього замкненого горизонту надлишком історії, тобто звиканням до мислення під знаком все нових і нових ціннісних символів [3].

Ж.Сорелем розглядав соціальну міфологію як базову структуру суспільної свідомості, що грунтується не на знанні, а на вірі. Саме в цьому, на переконання вченого, полягає перевага соціальної міфології щодо аналогічного ідеологічного феномену - утопії: будучи побудованою на вірі, соціальна міфологія непідвладна раціонально-логічній репарації, а, отже, критиці. Міф, за Ж.Сорелем, акумулює бажання, прагнення, чекання певної соціальної групи та стимулює активність будь-якої спільноти. В індивідуальній свідомості міф функціонує як психологічний імператив, що орієнтує на соціальні дії, в масовому ж вимірі - як інтегруюча сила, що задає напрям, векторизує стан натовпу [5, с. 67].

Сучасна філософія влади аналізує соціальну міфологію в контексті дослідження проблеми механізмів формування соціальних ілюзій, розроблення конкретних прийомів безпосереднього цілеспрямованого впливу на індивідуальну та масову свідомість засобами пропаганди, використання можливостей mass-media та multi-media у процесі формування стереотипів свідомості (Х.Шіллер, Х.Лас-суелл, Б.Берельсон, Ф.Балле).

Процес деміфологізації в сучасному світі поступився місцем підвищеному інтересові до міфу з боку письменників, літературних критиків, культурологів. Це яскраво виявилося і в драматургії, і в поезії, і в жанрі романістики; в останньому найчіткіше виражена специфіка нового міфо-логізму. Його пафос у XX ст. спрямований не тільки на за-
настрої людей, вектори їхніх устремлінь, енергію поривів, аніж з допомогою ідеологічної догми.




nationalvanguard



 

   
вверх  Библиография г. Ивано-Франковск, Группа исследования основ изначальной традиции "Мезогея", Украина


Найти: на:
Підтримка сайту: Олег Гуцуляк goutsoullac@rambler.ru / Оновлення 

  найліпше оглядати у Internet
Explorer 6.0 на екрані 800x600   |   кодування: Win-1251 (Windows Cyrillic)  


Copyright © 2006. При распространении и воспроизведении материалов обязательна ссылка на электронное периодическое издание «Институт стратегических исследований нарративных систем»