НАЧАЛО  



  ПУБЛИКАЦИИ  



  БИБЛИОТЕКА  



  ЛЕКЦИИ  



  КОНТАКТЫ  



  E-MAIL  



  ГОСТЕВАЯ  



  ЧАТ  



  ФОРУМ / FORUM  



  СООБЩЕСТВО  







Наши счётчики

Яндекс цитування

 

      
Институт стратегического анализа нарративных систем
(ИСАНС)
L'institut de l'analyse strategique des systemes narratifs
(IASSN)
Інститут стратегічного аналізу наративних систем
(ІСАНС)



лекція

МІФОЛОГІЯ

Лекція 2. Порівняльно-історичний аналіз міфів. Класифікація міфів як закономірного явища культурної історії людства

Напевно, кожен пам'ятає - якщо сонечко ("божа корівка") сяде на руку, її траба попросити: "Божа корівка, полети на небо, принеси мені хліба, чорного і білого, тільки не горілого". Аналогічні приказки є у різних народів. Наприклад, англійські діти говорять: "Божа корівка, лети додому, в твоїй хаті пожежа, твої діти в біді ...", а норвежці просять її: "Золота корівка, лети на схід, лети на захід, лети на північ, лети на південь, знайди мою любов". У голландців божа корівка, яка сіла на руки або на одяг, вважається доброю прикметою. Лінгвіст Володимир Топоров дослідив назви божої корівки різними мовами і прийшов до висновку, що її образ повязаний з давніми віруваннями індоєвропейців та їхнім міфом про бога-громовика, котрий, запідозривши свою жінку у зраді, скинув її з неба. Якщо правильне припущення про те, що міф існував до розпаду єдиної праіндоєвропейської мови на окремі гілки, то цьому повірю декілька тисяч років. Тобто кожен з нас у дитиннстві, сам того не знаючи, відтворював традиційний текст, який пройшов через сотні поколінь.

А чи багато таких історій збереглося? Як довго живуть міфи у народній традиції? Протягом тисячоліть вони складали найважливішу частину духовної культури. Реконструкція давніх міфологій дозволила б проникнути в уявлення наших предків про світ і про себе. Звичайно, вивчення міфологічних традицій минулого можливе на основі писемних джерел. Науковою сенсацією ХІХ століття стало відкриття і розшифрування хранителем Британського музею Джорджем Смітом шумерської легенди про потоп, записаної ієрогліфами на глиняних табличках. Аналіз текстів показав, що біблійне передання про Ноя детально (за винятком деяких відмінностей) співпадає з більш давньою оповіддю шумерів про Утнапіштіма. Але звідки цей міф прийшов до шумерів? І коли він виник? Найдавніші єгипетські та шумерські міфологічні тексти датуються третім, китайські - першим тисячоліттям до н.е., а творці цивілізації перу взагалі не мали писемності. Отже, ми ніколи не довідаємося, яким уявляли свій світ люди минулого? Чи могли зберегтися стародавні уявлення у міфах, що дійшли до наших днів?

Свої відповіді на ці запитання пропонує археолог Юрій Євгенович Березкін, доктор історичних наук, завідувач відділом Музею антропології та етнографії РАН у Санкт-Петербурзі. Він розробив метод реконструкцій елементів духовної культури. Ідея його дослідження доволі проста. Для того, щоб виявити давні міфи, треба порівняти міфологічні традиції різних народів і виявити спільні елементи. наприклад, міфи і перекази американських індіанців і народів Євразії, що не мали контактів протягом тисячі років. Деякі спільні для них сюжети, котрі аборигени жодним чином не могли запозичити від недавніх європейських поселенців, були відомі і раніше, але систематичний, широкомасштабний пошук, котрий міг би виявити дуже давні звязки, ніхто до Березкіна не проводив. До появи компютерів така робота чи була б виконана.

Юрій Євгенович Березкін проаналізував більше 30 тисяч текстів з 3000 літературних джерел на восьми мовах, що представляють міфологічні традиції народів Нового Світу, Океанії та частини Євразії, і створив електронний каталог, що описує ці тексти. Показова історія створення цього каталогу. Березкін, археолог за освітою і за покликанням, чверть віку провів у розкопах на кордоні Туркменістану та Афганістану, в 90-х роках ХХ століття через зміну політичної ситуації та фінансування вітчизняної науки, за власним визначенням, "осиротів" - не мав можливості продовжувати археологічну роботу звичним чином. Тоді, щоб не відриватися від улюбленої справи, він і розпочав збирати колекцію міфологічних текстів. Створена ним база даних не має аналогів у світі за обєсмом і повнотою опису матеріалу. Для кожного тексту у каталозі наведено короткий переказ, і в окрему базу даних занессено кодове позначення елементів міфу (мотивів) з виокремленого дослідником списку. Це дозволяє проводити статистичну обробку текстів і виявити подібні мотиви між дослідженими міфологічними традиціями.

При цьому слід брати до уваги як можливість випадкового співпадіння, незалежного виникнення схожих явищ у різних народів, так і високу ймовірність запозичень, багаторазового копіювання елементів культури від покоління до аокоління і від одного народу до іншого. Зрозуміло, що запозичення найбільш вірогідне для споріднених народів, які мешкають неподалік один від одного, і менш вірогідне для народів, один від одного віддалених на великі відстані. Проте вдалося виявити більше д.жини загальних мотивів. Наприклад, розповідь індіанця кайова про появу бізонів. Герой розповіді Сендех, ловкач і обманщик, довідується, що Білий Ворон сховав всіх бізонів у своїй печері. Сендех хитрістю потрапляє у печеру, випускає бізонів, а щоб стоячий біля виходу Ворон не вбив його, перетворився на репях і прилип до живота бізона. Замініть Сендеха на Одіссея, Ворона на одноокого велетня Поліфема, а бізонів - на кіз та овець, і ви отримаєте відому історію з грецької міфології. Зустрічається вона і в інших народів. Казахський міф дуже схожий на грецький. Бурган-батира і його товариша приводить до печери одноокий старець, який намірився їх з'їсти. Батир випалює єдине око людоїда і ховається у загоні для худоби. Щоб вибратися, він надягає на себе шкуру козла. Тварини (не кози, а дикі олені та кулани) розбігаються з печери. З того часу степом бродять копитні, на яких полюють люди. вірогідно, у казахському та американському варіантах, пояснюючих походження диких тварин, збереглися елементи, що виникли до поширення скотарства, тобто більш давні, ніж грецький міф. Цікаво, що у народів Євразії. що мешкають східніше Монголії, даний міф відсутній.

Цей приклад, по-перше, ілюструє особливості відтворення міфологічних текстів. Справа в тому, що час життя власне міфологічного тексту в історичних масштабах не надто велике. Але складаючі ці тексти елементи (деякі особливості персонажів або певні повороти сюжету) виявляються досить стабільними. З цих елементів (ми будемо називати їх міфологічними мотивами) у різних поєднаннях, як з мозаїки, збираються нові тексти, зміст і деталі котрих можуть розрізнятися в різних традиціях і навіть у межах однієї традиції.

По-друге, він дає можливість обговорити три варіанти пояснення схожості міфів у народів, настільки віддалених історично та географічно. Перший - наявність універсальних форм мислення, схожих з юнгівськими архетипами, котрі відображаються у міфах. Але, як показав аналіз величезного корпусу міфологічних текстів, мотиви, котрі могли б виражати універсальні психологічні особливості всіх людей на всіх континентах,характерні для одних територій і зовсім не характерні для інших.

Друга можливість - це поява подібних міфів у подібних природних або соціальних умовах. Раціональне зерно в даному підході, звичайно, є. Але в наслідку як соціальне, так і природне середовище тільки задає певні обмеження, залишаючи свободу для незлічених варіацій. Наприклад, зрозуміло, що тільки у низьких широтах, там, де серп Місяця розташовується горизонтально, він асоціюється з човном, а в арктиці образу Місяця-човна нема. Проте і в тропіках такий образ достатньо рідкісний і притому зустрічається тільки в окремих ареалах.

І зрештою, третє пояснення - схожість зумовленого походженням від спільної предківської традиції, багаторазовим копіюванням одних і тих самих оповідей з покоління в покоління. Зараз, на основі археологічних і популяційно-генетичних даних вважається, що Америка почала заселятися приблизно 13-15 тисяч років тому, хоча й пізніше люди, ймовірно, потрапляли туди з Азії. Контакти між двома континентами повинні були бути особливо інтенсивними до 10 тисяч років тому, в той період, коли льодовики, що перепиняли шлях з Аляски на південь, вже розтанули, а сухопутний міст між Чукоткою й Аляскою ще зберігся. Якщо співпадіння євразійських і американських історій про втечу героя з печери пояснюється походженням від спільних євразійських традицій, то, відійшовши в Америку, індіанці протягом приблизно 500 поколінь переказували історію про господаря тварин та його печеру, доки вона не виявилася зрештою зафіксована етнографами. Чи можливе це? Ю.Є. Березкін наводить важливий докад на користь реальності історичних звязків між американськими й євразійськими міфологічними традиціями. Оповідь про печеру господаря стад - не єдиний сюжет, що поширений на двох настільки віддалених регіонах - у межах степового поясу: у Євразії (і суміжних з ним територій) і в Північній Америці (на схід від Скелястих гір). Вдалося виявити більше десятка сюжетів, що мають аналогічне ареальне поширення. Так, розповідь про героя, котрий допомагає пташеням гігантського птаха (зазвичай рятує їх від змія), а вдячна птаха допомагає йому добратися до мети, є в руських билинах і дуже популярна від Кавказу до Південного Сибіру, а поза Євразією характерна для індіан Великих рівнин - ассінібойнів, кроу та деяких інших. Багато з сюжетів ймовірно відомі за словянськими або будь-якими іншими західноєвразійськими чарівними казками, а також з античною міфологією. Хоча сама чарівна казка як фольклорний жанр виник десь лише як дві тисячі років (ні в античних. ні у давньосхідних джерелах, ні у фольклорі аборигенів Америки його нема), вона увібрала в себе багато давніх міфологічних сюжетів та образів. Виявлені мотиви мають не тільки спільні ареали поширення. Їх повязує і певна єдина тема, бо мова в основному йде про епізоди героїчного характеру.

Очевидно, 10-12 тисяч років тому у суспільствах Центральної Євразії були поширені оповіді про героїв-юнаків, від народження наділених невразимістю і надприродною силою, воїнів і шукачів пригод. Вони живі досі - не тільки у зникаючій традиційній культурі, але й на екранах телевізорів, у серіях "Зоряних війн" та "Володаря кілець".

Виявлена спільність міфологічних традицій, що йде корінням в настільки глибоке минуле, показує найбільш стабільно відтворювані елементи нематеріальної культури. Порівняльна міфологія доповнює археологічні, лінгвістичні і генетичні реконструкції і дає можливість підняти покров, що приховує наше минуле. Хоча набір мотивів не відображає особливостей давньої культури у всьому її багатстві, це адекватне і тому безцінне джерело свідчень про те, як уявляли світ люди далекого минулого, і він наочно демонструє духовну спорідненість народів.

Порівняльно-історичне вивчення широко кола міфів різних народів світу дало змогу встановити, що в них повторюється ціла низка основних тем і мотивів. Поширеність ряду міфологічних сюжетів на земній кулі може бути пояснена:

1) рівномірним зародженням сюжетів у різноманітних місцях у зв'язку з однорідністю суспільної ідеології на однакових періодах соціального розвитку;
2) запозиченням сюжетів, що виникли у певному місці, а потім набули широко розповсюдження завдяки історичним переселенням або змішуванням різних племен, а також пізнішим "імпортом" із певних центрів давньої культури - Індії, Єгипту чи Вавілону.

До найдавніших і найпримітивніших міфів належали міфи про тварин (або зооморфні) і зооантропоморфні міфи. Найелементарніші з них являють собою наївне пояснення окремих ознак тварин. Глибоко архаїчні міфи - про походження тварин від людей або міфологічні уявлення про те, що люди були колись тваринами. Уявлення про зооантропорфних предків, як правило, мають тотемічне походження. Міфи про перетворення людей на тварин і рослин широко відомі майже всім народам земної кулі. Найпоширеніші з них - давньогрецькі міфи про Нарциса, про павука Арахну; індійські сказання про лотос; вірування північноамериканських індіанців про їх походження від черепахи, вовка, ведмедя тощо. Найстарішими є міфи про походження сонця, місяця, зірок (солярні, лунарні і астральні міфи). В одних сонце зображується людьми, які колись жили на землі і з якихось причин піднялися на небо, в інших - створення сонця і місяця приписується надприродній істоті.

Центральну групу міфів складають міфи про походження світу, Всесвіту, тобто космогонічні, і міфи про походження людини, тобто антропогонічні. У відсталих з точки зору культури і цивілізації народів небагато космогонічних міфів, а лише зрідка зустрічається згадка про те, що земна поверхня колись мала інший вигляд, але питання, як з'явилися земля, небо і т.д. не порушуються. Щось говориться про походження людей, однак відсутній його мотив: або згадується про перетворення тварин на дюдей, або виступає мотив "доробки" чи "вивільнення (з печери, з-під землі)". У народів, які стоять на вищому рівні культурного розвитку, з'являються розвинуті космогонічні та антропогонічні міфи. Дуже типові міфи про походження світу і людей - полінезійські, індіанців, стародавнього Сходу і Середземномор'я. У цих міфах виділяються дві ідеї: творіння і розвитку. Згідно з міфологічними поглядами. Заснованими на ідеї творіння (креації), світ був створений якоюсь надприродною істотою - богом, деміургом, великим чаклуном. Згідно з іншими еволюційними поглядами, світ поступово розвивався з якогось без формного стану - хаосу, темряви, води, яйця тощо. Як правило, в космогонічні міфи вплітаються і теогонічні - міфи про походження богів і їх взаємовідносини між собою. Серед поширених міфологічних сюжетів - про чудесне народження і походження смерті; пізнішими були уявлення про загробне життя і долю. До космогонічних міфів примикають і розповіді-пророцтва про "кінець світу", тобто есхатологічні міфи, які зустрічаються лише на порівняно високому рівні розвитку.

Особливе місце посідають міфи про винахід ремесел, землеробства, добування вогню, а також встановлення в середовищі людей певних соціальних інституцій, шлюбних правил, звичаїв, обрядів. Ці нововведення майже завжди приписуються культурним героям (в архаїчній міфології ці образи дуже важко відрізнити від міфологічного уявлення про тотемічних предків, у міфологічних системах ранньокласових суспільств вони нерідко зливаються з уявленнями про богів, а також героїв історичних переказів). До міфів про культурних героїв (культуртрегерів) примикають міфи про близнюків, тобто міфи, де образ культурного героя немовби розділений на два: це два брати-близнюки, наділені протилежними рисами (один добрий - інший злий. Один усе робить добре, вчить людей корисному - інший тільки псує і бешкетує).

У міфах аграрних народів із розвиненим сільським господарством істотне місце відводиться міфам, що символічно відтворюють природні цикли. Аграрний міф про вмираючого та воскреслого бога широко відомий з міфології Давнього Сходу, хоча найбільш рання форма цього міфу зародилась ще на грунті первісного господарства, основу якого складало полювання. Так виникли міфи про Осіріса (Давній Єгипет). Адоніса (Фінікія), Аттіса (Мала Азія), Діоніса (Греція) та ін.

В давніх міфах розповідається про "світле, щасливе минуле", коли люди не знали ні наук, ні мистецтв, ні ремесл, жили в повній злагоді з природою, яка їх точувала. Це було володарювання на землі богів - "золотий вік". Але з часом настає згіршення через падіння моралі аж до "залізного віку" - історичної епохи, найгіршої з усіх, коли боги припинили контактувати зі смертними безпосередньо.

На ранніх стадіях розвитку міфів вони були здебільшого примітивними, короткими, елементними за змістом, позбавленим поєднальної фабули. Пізніше, на порозі класового суспільства, створюються більш складні міфи, різні за походженням міфологічні образи і мотиви перегукуються, пов'язуються один з одним, утворюючи цикли. Міфи перетворюються на розгорнуту розповідь.

Вищенаведена класифікація є найбільш вдалою і практично універсальною, якщо розглядати світову міфологію. При розгляді ж міфології окремих народів ця класифікація може виявитися неповною. Наприклад, при вивченні міфів Стародавнього Риму варто звернути увагу на поділ міфів на "низинні" (аграрні, календарні, про героїв - покровителів ремесла тощо) і "вищі" (походження людини від богів, тотемних тварин, про героїв-покровителів мистецтв та розваг тощо).

nationalvanguard



 

   
вверх  Библиография г. Ивано-Франковск, Группа исследования основ изначальной традиции "Мезогея", Украина


Найти: на:
Підтримка сайту: Олег Гуцуляк goutsoullac@rambler.ru / Оновлення 

  найліпше оглядати у Internet
Explorer 6.0 на екрані 800x600   |   кодування: Win-1251 (Windows Cyrillic)  


Copyright © 2006. При распространении и воспроизведении материалов обязательна ссылка на электронное периодическое издание «Институт стратегических исследований нарративных систем»