НАЧАЛО  



  ПУБЛИКАЦИИ  



  БИБЛИОТЕКА  



  КОНТАКТЫ  



  E-MAIL  



  ГОСТЕВАЯ  



  ЧАТ  



  ФОРУМ / FORUM  



  СООБЩЕСТВО  







Наши счётчики

Яндекс цитування

 

      
Институт стратегического анализа нарративных систем
(ИСАНС)
L'institut de l'analyse strategique des systemes narratifs
(IASSN)
Інститут стратегічного аналізу наративних систем
(ІСАНС)



статья

Мах У.І.

Проблема війни і миру у вченні А. Швейцера

ХХ століття не змогло вирішити й залишило в спадщину нинішньому поколінню ряд таких глобальних проблем, як економічна, демографічна, бідність і нерівність, що збільшують небезпеку агресії й війни. Сучасна історична епоха по-новому вирішує важливі соціальні проблеми, в тому числі і найбільш актуальну з них - проблему війни і миру. Кожна із означених проблем, на наш погляд, має стійку тенденцію до загострення і виникнення світової війни з використанням зброї масового знищення. Відомий гуманіст Еразм Ротердамський свого часу писав: " Війна... противна всьому сущому: війна першопричина всіх бід і зла; це бездонний океан, який поглинає все насущне. Через війну все квітуче гине, все здорове пропадає, все прекрасне і корисне знищується, все солодке стає гірким" [ 6, с. 40]. Постійний аналіз, пошук нових ефективніших шляхів стають очевидними передумовами виживання, руху вперед, подолання труднощів, процвітання, збереження земних ресурсів, уникнення смертоносних конфліктів, взагалі виживання на нашій планеті. Це спричинено такими обставинами:

- чітке розуміння генези соціально-філософських проблем війни і миру;
- що є суттю війни і миру; які концепції є домінуючими в пошуку відповідей на глобальні питання;
- які причини породжують війни і миру і чи можливе майбутнє без воєн.

Все це свідчить на користь того, що проблема війни і миру хвилювала, хвилює і постійно хвилюватиме кращі уми людства [ 4, с. 50].

Зазначимо, що впродовж ХХ ст. проблеми філософського осмислення миру були у центрі уваги видатних мислителів, серед яких Р. Арон, А. Бергсон, Б. Рассел, П. Тейяр де Шарден, А. Тойнбі, А. Швейцер, К. Ясперс. Феномен миру розглядається ними як вимір культурних цінностей, що включає застосування різноманітних форм збройного суспільства за рахунок інтересів різних держав та сприяє усуненню причин війни на договірно-правовій основі.

Необхідність чіткого розуміння генези етично-філософських переконань щодо проблем війни і миру; які причини породжують війни та чи взагалі можливе майбутнє без воєн постає провідною ідеєю у вченні німецького мислителя А. Швейцера. Принаймні він артикулює цю ідею, прагне реалізувати її на практиці економічними, політичними і духовними засобами.

Боротьба А. Швейцера за мир була невід"ємною частиною всього його життя. Він запевняв, що "...найбільше світові потрібен дух, бо якщо дух не буде правити світом, то світ загине". Ця думка притаманна Швейцеру-теологу про те, що реалізація царства Божого - етичне відродження світу, коли стоїть вибір між етичним відродженням і загибеллю.

А. Швейцер - філософ, лікар, історик і теоретик культури. Своєю мораллю " благоговінням перед життям" і життєвим досвідом ( обидві світові війни ) виступає за знищення всієї атомної та іншої зброї, а війну називає анахронізмом, злочинним методом вирішення людством будь-яких проблем. Його позиція - щоб вирішити велике і благородне завдання забезпечення миру на всій землі, потрібен тісний зв"язок, координація зусиль всіх народів світу. Він, зокрема, відзначав: "Тепер я зв"язаний з усіма хто хоче боротися за мир. Не легко буде його досягти. Ідеї збереження миру на землі - це дух нашого часу. А запаси ядерної зброї постійно нагадують про нову війну, яка у випадку виникнення поставить під загрозу все людство" [ 1, с. 97].

А. Швейцер підтримує політику, яка протиставляє війні взаємодовіру, переговори і мир. Жахіття війни нагадують людству скинуті бомби на Хіросиму та Нагасакі, "холодну війну" американців та західних європейців проти колишнього Радянського Союзу, які включали у свої плани термоядерну війну. Яскравим прикладом цілеспрямованого знищення природи є в"єтнамська війна ( 1961 - 1975 рр.). Навмисна дестабілізація природного середовища була важливою складовою частиною військової стратегії. Якщо і є певні етичні норми ведення війни, то тут вони цілком зневажені. Американці скинули на в"єтнамську землю 14 млн. бомб і артилерійських снарядів, задіяних протягом Другої світової війни на всіх фронтах. Над В"єтнамом було розпорошено 5 700 тон гербіцидів, з літаків було скинуто отруйні сполуки, мінімальні дози якої стають причиною порушення генетичного апарату, внаслідок чого народжуються діти з різними каліцтвами. Частину лісів було переорано спеціальними бульдозерами, які зрівняли дерева із землею. Загалом було знищено 17 млн. гектарів рослинності [ 3, с. 131-132]. Проти цього боровся А. Швейцер. Міжнародні угоди скоротили вплив цих випробувань на довкілля. Сила ядерної зброї у володінні нею. На відміну від попередніх типів озброєння, ядерна зброя створює небезпеку на всіх етапах - випробовування, збереження тощо. " Експериментальні вибухи атомних бомб тягнуть за собою великі втрати в мирний час. Суть у тому, що під час ядерних вибухів утворюється безліч маленьких радіоактивних часток, які розсіюються в повітрі і разом протягом наступних років осідають. При цьому відбувається зараження повітря, води, рослин, людей... Люди опромінюють внутрішні органи і протягом декількох років виникає захворювання на рак..."[ 3, с. 233].

В нинішніх умовах тероризм, зокрема в його ісламському вияві, має якісно іншу природу, мотиви, масштаби й можливий вплив на ситуацію у світі [ 2, с. 51]. Війна традиційно визначається як " збройна боротьба між державами". Під час війни використовуються збройні сили як головний і вирішальний засіб, а також економічні, політичні, ідеологічні та інші засоби боротьби. В сучасних умовах дещо зменшилася загроза глобальної світової війни, проте невпинно продовжуються так звані "локальні" війни - збройні конфлікти, пов"язані з релігійними, територіальними та національними суперечками, етнічною ворожнечею тощо. Міжнародні правові інституції прагнуть створити таку систему відносин між державами, яка б виключала загрозу застосування сили.

А. Швейцер відзначав, що проблема війни і миру не стільки військова чи політична, скільки етична. Його вчення " Благоговіння перед життям" оголошує військовим сутичкам, що призводять до масової загибелі людей, найжорстокіші покарання. Причому підкреслюється, що війна не лише призводить до мільйонних людських жертв, а й жахливо викривлює поняття добра і зла. Навіть одного відсотка існуючого ядерного арсеналу достатньо, аби знищити не лише людину, а й усіх тварин і рослин на Землі. Через кілька місяців Земля залишиться без вищих організмів, буде відкинута на 3-4 млрд. років назад у своєму розвитку. Тобто "ядерна зима" перетворить Землю у Летючого голландця в космосі, у корабель без команди. За таких обставин будь-яка війна, а не лише ядерна, є аморальна і антиекологічна. Ці поняття А. Швейцер вважає чи не єдиним можливим попередженням війни, а отже збереженні миру.

На щастя, починає переважати тенденція розв"язання конфліктів іншими засобами. Людина - єдина істота, що у застосуванні зброї не стримується інстинктом самозбереження. Людина керується ідеями. Вона вільна обирати свій шлях, засоби досягнення своєї мети - від почуття відповідальності залежить, чи збережеться культура, життя і взагалі земний світ. А. Швейцер активно включився у громадську боротьбу за мир, проти випробувань атомної зброї. У 1954 році саме за цю діяльність він був пошанований Нобелівською премією миру. "Від імені всіх, хто працює заради досягнення миру, я беру на себе сміливість звернутися до народу з закликом зробити цей перший крок на новому шляху. Ні один з вас не втратить свою гідність, свою могутність, яка необхідна для забезпечення свого самозбереження. Тим самим буде покладено край ліквідації втрат."[ 7, c.498 ].

В принципі суть проблеми А. Швейцер вирішує своєю філософською концепцією в абстрактно-ідеалістичному вимірі: " ...тільки навернення на силу духу, яка прихована в кожному з нас, може нас врятувати" [ 1, с. 152]. Запалити ж цей прихований людський дух - основне завдання боротьби за мир. Ні політики Заходу, ні Церква, ні письменники не вирішать проблему народу. Тільки етичне мислення здатне відвернути думку від спрямованості на злочин проти людства. Швейцер ревно оберігав своє право жити з відкритими очима. Під кінець життя він активно включився в організовану боротьбу за мир, беручи участь у всіх акціях руху. Особливість його миротворчої діяльності утверджувалась в тому, що він намагався надати їй строгого контролюючого характеру, заборонивши таким чином боротьбу за заборону використання атомної зброї. Прийшовши до висновку, що абсолютна необхідність заборони атомної зброї - в ній самій, а тому боротьба проти неї при всій умові служить благу людини. "Я є життя, яке хоче жити, я є життя серед життя, яке хоче жити" - основне правило етики життя. Його етика стверджує безмежну відповідальність за все живе: добро є те, що сприяє збереженню життя, а зло - те, що знищує життя; для моральної особистості будь-яке життя священне.

А. Швейцер носив духовний сан Лютеранської Церкви, вважав себе християнином, прагнув допомагати ближньому, особливо пригніченому і страждаючому. З юних років він спостерігав протиріччя у суспільстві і не міг з цим примиритися. Пізніше він у своїй автобіографії відзначить: "... Я сказав собі, що до 30 років я дозволяю собі читати проповіді, займатися наукою і музикою, але я присвячу себе безпосередньому служінню людям. Людина несе відповідальність за зло, повинна боротися з ним. а не сидіти, склавши руки, чекати божого втручання... Безглуздо чекати, начебто Бог буде сам відвертати несправедливість, яку зробила людина..." [ 1, с. 155]. Ця теза по суті стала програмою, свого роду силою його життя та діяльності. А. Швейцер вважав, що триваючі війни фактично спростовують думку про провідну силу релігії в інтелектуальному житті сьогодення, бо основне призначення істинної релігії - поклоніння перед життям і виховання в людині здібностей цьому життю служити. Принципи етики А.Швейцера мають не лише загальноетичний, символічний, але й нормативний вихід, можуть сприйматися як рекомендації до дії. Норми поведінки, пропаговані ним, повністю відповідають завданням охорони природи, хоча, очевидно,що вони не можуть мати абсолютний характер, оскільки тоді вони протистояли б ідеалам людського суспільства чи виключали б таке суспільство із системи відносин; безконфліктні відносини людини зі всім живим на практичному повсякденному рівні неможливі, для того щоб таких конфліктів не було, людина мусила б перестати існувати.

Найпоширенішою концепцією А.Швейцера була концепція етичного осмислення миру як аксіологічного екстремуму шкали культурних цінностей. Особливої актуальності набула в період входження людства до ракетно-ядерної ери й усвідомленням загрози тотального знищення людства. Мир пропонується розглядати як продовження політики суб"єктів системи міждержавних відносин, яке характеризує стан відносин між країнами і народами, стан системи міждержавних відносин в цілому, що виключає застосування різних форм збройного насильства за рахунок досягнення балансу інтересів різних держав і сприяє усуненню причин війни на договірно-правовій основі.
Боротьбу за мир А. Швейцер вважав першочерговою справою кожної людини на сучасному етапі історії. Він вів цю боротьбу в буквальному розумінні слова до останнього подиху, використовуючи свій авторитет і повагу, завойовану ним у людей світу.

Високо оцінюючи внесок А.Швейцера в осмислення проблеми війни і миру, слід зазначити, що на сьогоднішній день комплексного дослідження проблеми війни і миру зроблено не було, не проводився аналіз її трансформації в умовах переходу від протистояння двох соціально-політичних систем до одно полярного світу. Взагалі, вивчення питання війни і миру залишається відкритим. Людство, на нашу думку, продовжує балансувати на межі війни і миру, місце протистояння двох соціально-політичних систем посідає протистояння цивілізацій, перші ознаки якого виявляються в зростанні міжнародного тероризму. Все це свідчить на користь того, що осмислення проблеми війни і миру дуже важливе для всього людства, актуальне, складне, багатопланове і комплексне. Таким чином, це архіважливе питання продовжує залишатися в центрі уваги, дозволяє озброїти наших громадян знанням про суть та перспективи розвитку нового, інформаційного суспільства, у напрямку якого рухається сучасна цивілізація.

Список використаної літератури:

1. Альберт Швейцер - великий гуманист ХХ века: Воспоминания и статьи. - М.: Наука, 1970. - 240 с.
2. Будкін В. Тероризм - одна із глобальних проблем сучасності // Політика і час. - 2004. - № 9. - С. 50-60.
3. Дворжак Й. Земля, люди, катастрофи. - К., 1989. - 240 с.
4. Етика: навч. посібник // В.О. Лозовий, М. І. Панов, О. А. Стасевська та ін. - К.: Юрінком інтер, 2002. - 224 с.
5. Романюк С. Проблемы войны и мира в эпоху глобализации // Бизнес Информ. - 2002. - № 9-10. - С. 15-17.
6. Трактаты о вечном мире. - М., 1963. - 380 с.
7. Швейцер А. Благоговение перед жизнью / Сост. А. А. Гусей нова. - М.:Прогресс, 1992. - 576с.


nationalvanguard



 

   
вверх  Библиография г. Ивано-Франковск, Группа исследования основ изначальной традиции "Мезогея", Украина


Найти: на:
Підтримка сайту: Олег Гуцуляк goutsoullac@rambler.ru / Оновлення 

  найліпше оглядати у Internet
Explorer 6.0 на екрані 800x600   |   кодування: Win-1251 (Windows Cyrillic)  


Copyright © 2006. При распространении и воспроизведении материалов обязательна ссылка на электронное периодическое издание «Институт стратегических исследований нарративных систем»