НАЧАЛО  



  ПУБЛИКАЦИИ  



  БИБЛИОТЕКА  



  КОНТАКТЫ  



  E-MAIL  



  ГОСТЕВАЯ  



  ЧАТ  



  ФОРУМ / FORUM  



  СООБЩЕСТВО  







Наши счётчики

Яндекс цитування

 

      
Институт стратегического анализа нарративных систем
(ИСАНС)
L'institut de l'analyse strategique des systemes narratifs
(IASSN)
Інститут стратегічного аналізу наративних систем
(ІСАНС)



статья

Валентин Лагетко

Гомофобія: філософська методологія дослідження

Жодна енциклопедія, жодний словник не містить поняття гомофобії. Чому? Ми бачимо в цьому факті неспростовний аргумент невивченості сфери статі. Бо лише із з'ясування цього поняття, яке треба піднести на рівень наукового принципу, можна ство-рити методологію як сукупність непорушних скри-жалей, керуючись якими в процесі дослідження сфери статі можна було б дати відповідь на питан-ня, які визначають походження, природу і сутність статі як загальноприродного явища, на якому би рівні ми її не досліджували: від найпростіших до людини включно.

Відома теза про те, що філософія (наука в ціло-му) починається із здивування. Але здивування до здивування не є подібне. Одна справа здивування, яке викликає захоплення, і цілком інше здивуван-ня, яке викликає негацію аж до знищення факту (явища), що викликало це здивування, якими є, наприклад, гомосексуалізм, педофілія, геронтофі-лія, зоофілія, некрофілія, ексгібіціонізм, вуайєризм, фротаж тощо, тобто всі ті явища, які в сучасній сексопатології розглядаються як відхилення від норми.

Отже від самого початку. На думку давньогрець-кого філософа Емпедокла, світ своїм початком має сили відштовхування і притягання (відцентрові і доцентрові сили), що спричинилися утворенню пла-нет нашої сонячної системи за гіпотезами її утво-рення. Але з утворенням сонячної системи ці сили не зникли, не розпорошилися в безмежності кос-мосу, а набувають все нових і нових форм. На-приклад, за класичною теорією тяжіння, щоб зро-бити людині перший крок на землі; від неї треба спочатку відштовхнутися, щоб потім притягнутися тощо.

Отже, природа влаштована діалектичне, як єдність протилежностей, лише тому, що є стихією. Стихійний процес одним із своїх параметрів має неперервність, яка забезпечується наявністю про-міжних ланок (перехідних форм, містків) між про-тилежностями, роль яких виконують ті форми, що поєднують у собі властивості як однієї протилеж-ності, так і другої. Нежива матерія, на сьогоднішній день встановлено, існує у двох видах - матерії і поля, проміжною ланкою між ними є ті елемен-тарні частки, що поєднують як властивості речо-вини, так і властивості, поля. Таким, зокрема, є електрон бо володіє масою руху (речовинна харак-теристика) і хвильовою характеристикою.

Перехід від неживої матерії (природи) до живої забезпечує на сьогоднішній день вірус, про що го-ворив вже Д. Холдейн (1929)2. Проблема не дослід-жена, але можна припустити, що вірус з'являєть- ся одночасно з найпростішими організмами, серед яких можемо вказати на амеби, інфузорії, евглени зелені тощо. Жива матерія тому є живою, що фун-кціонує через інстинкти дихальний, руховий, са-мозбереження, але найважливішими серед яких є харчовий і статевий, перший забезпечує обмін ре-човин (метаболізм) із середовищем, а другий - омо-лодження за поколіннями, що забезпечує тривалість, якщо не вічність живого. На учнівське питання, який серед цих інстинктів важливіший харчовий чи статевий, відповідь (до вищих тварин, в т. ч. і людини) буде не виразною: і той, і той. Починаючи з вищих тварин, відповідь є однозначною - стате-вий. Чому? Бо до вищих тварин перехідні ланки зустрічаємо як з боку харчового інстинкту, так і з боку статевого, починаючи з вищих тварин (і людини в тому числі) - тільки з боку статевого інстинкту.

Отже, природа, йдучи до статевого розмножен-ня, поділила організми на чоловічі і жіночі, по-клавши на кожний з них свою специфічну функ-цію, що і обумовило форму чоловічого і жіночого тіла. Для заохочення до статевого акту вона про-грамує статевий потяг, що породжує сексуальні потреби, задоволення яких є найміцнішою психо-фізіологічною насолодою (оргазм), яка у людей усв-ідомлюється, а тому набуває значення самоцінності, що різко розмежовує потребу в розмноженні і по-требу в насолоді, які тепер чим далі, тим більше поляризуються, тобто далеко не завжди статевий акт передбачає розмноження, але у будь-якому разі - сексуальну насолоду, за міцністю якої вона веде перед, тому навіть наркомани вдаються до любов-них утіх. Хід природи тут був безпомилковий. Але це не все. Не гетерофілія (сила притягання за Ем-педоклом) виявилася визначальною в статевій сфері вищих тварин і людини, а гомофобія (сила відштов-хування за тим самим Емпедоклом). Пам'ятаєте, щоб навіть зробити крок на землі, треба від неї відштов-хнутися, тоді можеш притягнутися і... пішов. Виз-начальною в статевій сфері вищих тварин і людей є - гомофобія (сила відштовхування). Оскільки жод-ний словник (енциклопедія) не спромоглися на виз-начення цього поняття, беремо цю місію на себе, зрозуміло,'відштовхуючись від емпіричного рівня дослідження (в даному випадку - спостереження). А спостереження доводить, що гомофобія - це ста-тева ненависть, яка є складовою статевого інстинк-ту, представників однієї статі в сексуальному плані одне до одного, що забезпечує можливість появи і функціонування гетерофілії, щодо людей, - це буде кохання між чоловіком і жінкою. Тобто, щоб по-єднати представників протилежної статі в любов-ному акті, треба відштовхнути, і то відштовхнути із усією можливою міццю аж до вбивства (самогуб-ства) представників однієї статі Без гомофобії гете-рофілія була б не те, що проблематичною, її не було б взагалі Так абсолютно точно знову влучила в ціль стихія, підкреслюю стихія, тому тут не може бути жодних хочу - не хочу, мушу і тільки. Так сформувався і відтворюється сексуальний (насолод-жувальний) монізм: чоловік-жінка, жінка-чоловік.

Чи можна обійти гомофобію? Це так само без-глузде питання, як питання про "домовленість" із будь-якою стихійною силою, ну, скажімо, сонцем, наприклад, попрохати його не світити щодня, а перетворити, зокрема, медовий місяць на суціль-ну ніч - медовий, так медовий!

Ось ми і підійшли до проміжної ланки (форми, містка), яка забезпечує функціонування живого на рівні вищих тварин і людини з боку тільки і лише статевого інстинкту, тому статевий інстинкт на цьому рівні є визначальним у парі із харчовим: буде розмноження, буде кому (кого) харчувати, без роз-множення не потрібне і харчування. Між чоловічим і жіночим шлунком принципової різниці немає, тут взагалі про різницю говорити недоцільна А між чо-ловічою і жіночою статтю - різниця шалена, але саме це шаленство (за В.Винниченком) і забезпе-чує продовження роду. Чи може кожна стать вико-нати свою функцію в цьому процесі сама по собі, або чи може виконати рать іншої статі? Для под-ібних запитань емпірія фактів не дає. А це і озна-чає, що чоловіче і жіноче є протилежностями не будь-якими, а саме діалектичними, тобто перед-бачаючи, заперечують одна одну (за функцією, зап-ліднити - це не народити і навпаки), або запере-чуючи передбачають. Як же в неперервному про-цесі розвитку перейти від однієї протилежності до другої, щоб не розпався ланцюг, тобто щоб трива-ло життя. Це ми вже знаємо з досвіду початкових ланок розвитку - неживої природи і найпростіших форм живої. Що могло б завадити природі в тому ж дусі чинити і на рівні вищих тварин і людини? Хіба що розум, як і вважав Гегель услід за своєю сумнозвісною Абсолютною ідеєю, тому проміжні ланки в розвитку природи оголосив її неміччю, не-санкціонованим існуванням. Але вищий Розум про-мовчав, дозволивши стихії йти второваним нею шляхом.

Пам'ятаємо про самоцінність сексуальної насо-лоди. То що ж визначає сексуальну поведінку ви-щих тварин і людини: статевий потяг (деякі автори називають його сексуальним, що неправомірно, але, можливо, в такий спосіб хочуть натякнути на роль сексуальної насолоди в статевому процесі) чи ста-тевий орган? Першокласник вже не вагаючись ска-же, що статевий потяг. Це особливо наочно видно на прикладі тварин, де естетичний аспект жодної ролі не відіграє, чого не знають не тільки першо-курсники, але й випускники внз-ів. Хоча емпірія доводить, що, можливо, соловейко і співає на рівні тенора-аса Міланської опери, але ж самиці птахів все ж таки паруються за своїми видами, а не на-дають перевагу цьому "асу". Тобто стихія в третій раз влучила в ціль безпомилково - проміжна ланка, у якої найвідповідальніша роль в забезпеченні неперервності процесу розвитку формується через визначальну ознаку - статевий потяг, який шукає орган для свого задоволення (і не завжди цим орга-ном буде статевий, це може бути зір, на чому грунтується така форма сексуальної поведінки (на-солоди) як вуайєризм (підглядання)). Ми завжди по-вторюємо, якби ж то статевий орган, а не стате- вий потяг визначав сексуальну поведінку. Які тоді були б проблеми? Хіба що "копійчані" (з ким піти?), але оскільки статевий потяг визначає сексуальну поведінку, то у випадку його невідповідності з ор-ганом стать, зокрема, людини визначати потрібно за потягом, а не за органом (гомосексуалізм). Не можемо, не через те, що не хочемо, адже все продається і все купується, тільки не стихія, ро-зум можна обдурити, стихію - ніколи! Тому (з тех-нічних причин, якими є той факт, що хоча стате-вий потяг на рівні зародку сформується швидше, ніж статевий орган, але ж при народженні стате-вий орган є єдиним, що засвідчує стать, адже по-тяг прокинеться набагато пізніше! і виявляється він за поведінкою, а не за якимось опізнавальним зна-ком, скажімо, на лобі, а це вже дійсно була б технічна причина) тому і змушені, визначаючи стать за зовнішньою ознакою (статевий орган) і далі вва-жати його визначальним у сексуальній поведінці людей а не за внутрішньою ознакою - потягом, тобто, перекреслюючи діалектичність природи, намагаємось пояснити її метафізично, стверджую-чи, що зовнішнє є джерелом руху (розвитку), а не внутрішнє; Тут ми можемо побачити, які страшенні перекручення є у сучасній філософській освіті інтелі-генції, що торують шлях до трагедійних наслідків, коли людина через нерозуміння своєї ситуації не може з нею погодитися і накладає на себе руки. Чи не ця емпірія мала б врешті-решт змусити Міністер-ство освіти і Міністерство охорони здоров'я повер-нутися лицем до проблем статевої освіти і вихо-вання. Адже якій би професії людина не присвяти-ла своє життя, в першу чергу, вона є чоловіком чи жінкою, тому саме сексологія, погоджуємося з цим чи ні, має загальнокультурне значення, а не вузь-комедичне, і цей предмет треба викладати в кож-ному внз-і, а в школі, починаючи з першого класу і у відповідності до розвитку дітей подавати потрібну інформацію, тобто статеве виховання зробити нор-мою в шкільному процесі, а не винятком, що ви-конується окремими сміливцями за загального за-мовчування. Звучить анекдотичне, але в шкільно-му предметі "Біологія" тема "Статеві органи люди-ни" покладається на самовивчення.

Отже, гомосексуалісти - це жінки (за органом чоловіки), чи чоловіки (за органом жінки) в сексу-альній поведінці. З цим треба погодитися, як їм так і родині, якщо вони на це зважаться: відкрити свою "нетрадиційну", К. Імелінський вважає "нетипову"3, сексуальну орієнтацію. Але толерантне ставлення до цієї групи людей зробити загальним не дозво-ляє гомофобія. Тому не можна ні окремим особам афішувати свою орієнтацію, ні засобам масової (і не масової) інформації робити це. Тобто через го-мофобію, чи в зв'язку з нею, гомосексуалісти зму-шені належати до зони замовчування, щоб вижи-ти, а жити треба, бо інакшого у них життя немає і не буде. Примирення із цією ситуацією буде, на жаль, завжди, за висловом В Гюго, "кривавити".4

Тепер звернемося до історії проблеми відхи-лень від норми в сексуальній поведінці (так званих збочень) в тій ситуації, коли у дослідників немає жодної уяви про роль гомофобії в статевій сфері Це тим більше цікаво, що ця "історія" є сьогоден-ням

Отже II ст., ще триває епоха Античності, грець- кий філософ Лукіан (треба зауважити, що до ІУст., коли імператор Костянтин запровадив смертну кару за гомосексуалізм, залишалося два століття і, оче-видно, це було умовою того, що подекуди розгор-талися дискусії з цієї проблеми). Наводимо уривок з діалогу "Два кохання" Лукіана, в якому беруть участь Харикл (гетеросексуал), Каллікратид (го-мосексуал) і посередником (третейським суддею) виступає сам Лукіан, неспостережливість якого зро-била саме його автором думки про те, що гомо-сексуалізм - це надбання культури (тобто стосуєть-ся виключно людини), оскільки тваринам він буцім-то невідомий, що є прикладом заблудження, бо і по сьогоднішній день заважає тверезими очима по-дивитись на проблему статі.

Отже, "Харикл. Чому ж жодного кохання не викликає розум, справедливість і ін. прекрасні якості, які є надбанням зрілих людей, а краса хлопців вик-ликає найміцніші хвилювання пристрастей? (тут і далі підкреслення наші. - В.Л.). Звичайно, слід, о Платон, покохати Федра, за те, що він зрадив Лісія. Чи пристойно було закохатися в доблесного Алкі-віада, який нищив статуї богів і за випивкою розго-лошував таємниці Елевсинських містерій? Яка лю-дина визнає себе коханцем того, хто зрадив Афі-ни, через кого Декелея була укріплена ворогом, хто все життя прагнув до тирани? Але, як гово-рить божественний Платон, Алківіад, поки не заріс бородою, був для всіх бажаний, а коли, вийшовши із отроцтва і ставши чоловіком, він досягнув того віку, в якому недосконалий до того часу розум набуває усю силу судження, - усі його зненавиділи. Що ж? Прикриваючи сороміцькі пристрасті соро-м'язливими іменами, ці люди - скоріш за все є любителями юнаків, ніж любителями мудрості -називають моральною довершеністю тілесну красу. Але досить говорити про це; хай не здається, що я з осудом згадую великих людей.

Облишимо ненадовго ці серйозні питання і спу-стимося до обговорення ваших, Каллікратид, насо-лод; і тут я доведу, що зв'язок з жінкою набагато приємніший, ніж з хлопцем. По-перше, я вважаю, що будь-яке задоволення тим солодше, чим воно триваліше: адже гостра і миттєва насолода закін-чується швидше, ніж встигнеш її відчути, а все приємне стає ще приємніше, якщо його подовжи-ти. Ось якби скупа пряха Мойра подовжила час нашого життя, якби нам постійними супутниками були здоров'я і жодна печаль не затьмарювала нам настрою! В урочистостях і святкуваннях проводили б ми тоді весь час. Але раз заздрісне божество відібрало у нас найбільші блага, то з тих що зали-шились, найприємнішими е ті, якими ми володіє-мо довше. А жінка з дівоцтва і до того віку, коли лягла нарешті остання зморшка старості, є бажа-ною для чоловічих, обіймів і пестощів, якщо навіть вона вже переступила пору свого розквіту: адже "досвідченість вміє говорити мудріше за юність".

Якщо хто-небудь спробує зійтись з двадцятирі-чним юнаком, він, мені здається, віддається про-типриродній хтивості, змагаючись за сумнівними успіхами. Жорсткими і масивними є змужнілі чле-ни коханого, зашкарубле підборіддя, колись ніжне, а тепер заросле молодою щетиною, і міцні стегна вкрилися волоссям, наче брудом. Є і не такі видимі пороки, але їх я надаю знати вам, досвідченим в цій справі. А у будь-якої жінки шкіра завжди виб-лискує чарівністю і завитки густих локонів спада-ють хвилями подібні до прекрасно квітнучих гіа-цинтів: одні розпущені позаду і прикрашають спи-ну, інші щедро звиваються довкола вух і скроней є кучерявішими за траву на луках І вся решта тіла на якому не росте жодна волосинка, виблискує яс-кравіше від електри чи сидонського скла.

... Зійшовшись з жінкою, ми порівну даємо одне одному однакову насолоду, і радісно прощаються закохані, отримавши (якщо ми не визнаємо за суд-дю в цій справі Тіресія, який каже, що насолода жінки двічі перевищує насолоду чоловіка). Не мож-на, по-моєму, в себелюбному пошуку насолод тур- буватися тільки про те, щоб собі забрати щось приємне і самому отримати від іншого усю насоло-ду; краще поділити те, що ти сам отримав, і дати взаємно рівну частину. Однак жодний ще не здурів настільки, щоб сказати, ніби і з хлопцями справа є такою ж. Навпаки, спокусник відходить, отримав-ши вишукану, на його думку, насолоду, а збезче-щеному залишаються від початку тільки біль і сльози. Потім, коли з часом біль трохи погамується, зали-шається, як кажуть, тільки докука, задоволення ж він не відчуває ні краплини...

Все це Харикл казав гаряче, із все зростаючим напруженням; коли ж він закінчив грізно і дико дивилися з-під лоба його очі Мені (Лукіан) здава-лось, що він здійснює якийсь обряд очищення про-ти кохання до хлопців. Ледь посміхнувшись, я по-волі перевів погляд на афінянина і сказав: "Я вва-жав, що буду суддею в смішному і жартівливому спорі, але запал Харикла, сам не знаю як, зробив моє завдання набагато серйознішим. Адже він гово-рив з таким хвилюванням, наче вів в Ареопазі спра-ву про вбивство, підпал чи, присягаюсь Зевсом, отруєння. Настав час - тепер, або ніколи: треба, щоб в одній твоїй промові ожили Афіни, мистецт-во Перікла переконувати і все красномовство де-сяти ораторів, з якими вони повстали на македонців. Нехай вона нагадує один із публічних виступів на Пніксі".

Каллікратид, трохи почекавши (його обличчя промовляло, що він цілковито захоплений спором), почав промову у відповідь: "Але раз вже пристой-но чоловікам виголошувати промови на захист жінок, то виступимо ж і ми - чоловіки - на за-хист чоловіків. І ... не зрадимо ж істину поступив-шись перед залякуванням!

Лише ти, небесний Боже, вчасно з'явись до нас, - прихильний до дружби поводир таїнств Ерот; з'явись не ... злою дитиною., але від народження досконалим, яким породило тебе першотворче на-чало...

Шлюб винайдено як засіб, що необхідний для продовження роду, але тільки кохання до чоловіка достойно керує душею філософа. Адже все, чим займаємося ми не заради потреби, а заради краси і витонченості цінується вище ніж необхідне для без-посереднього вжитку, і завжди прекрасне вище необхідного... Коли з'явилися перші люди, вони на-магалися тільки щодня погамувати свій голод. Відсутність необхідного не дозволяла їм вибирати, і, в полоні у постійної потреби, вони живилися першою, що трапилася травою, викопували м'які корінці і найчастіше їли жолуді Але згодом, поба- чивши, як завдяки нововідкриттям - праця земле-робів щорічно дає новий врожай пшениці та ячме-ню, люди залишили попередній харч на долю без-мовних тварин. І ніхто ще не здурів, щоб сказати, що дуб смачніший за колос.

... В такому разі, хіба дивно, що тварини, які за їх власною природою приречені провидінням не отримувати благ, що їх дає розум, позбавлені ра-зом з тим і потягу до чоловічої статі? Самці левів не живуть одне з одним - але й вони і не займа-ються філософією. Не паруються одне з одним вед-меді-самці - але ж їм і не відома вся краса друж-би. А людський розум і знання, із постійних дослідів вибравши краще, визнали кохання до хлопця найвірнішим.

...Перший Ерот, як я вважаю, мислить цілком по-дитячому, і розум не в силі керувати його зви-чаєм; він виповнює душі людей нерозумних; найб-ільше його переймає пристрасть до жінок. Він -друг миттєвого неприборканого бажання - змушує людину в нерозумному пориванні полювати за пред-метом жаги. Другий Ерот - батько Оптового часу (тобто ще давніший, ніж Огіг, перший власник фіванської землі - ВЛ), чистим і священним по-стає він перед нашим зором. Повелитель непороч-них потягів він вдмухує лагідність у душу кожного, і ми, що отримали як жереб милість цього Бога, віддані лише тим насолодам, які поєднуються із доброчинністю. Адже і по суті справи... подвійним диханням дихає Ерот, і ми за однією назвою по-єднуємо невідповідні пристрасті. Сором також - божество дволике, що дає нам і користь і шкоду. Так немає нічого дивного і в тому, що пристрасть отримала те ж саме наймення, що і доброчинність, так що коханням називають і розпусту, і цнотливу прив'язаність.

Харикл сказав: "Для тебе шлюб ніщо, ти нех-туєш всю жіночу стать; як же збережемося тоді ми, люди?" Так, нам можна було б позаздрити, якби ми, як каже мудрий Єврипід, звільнені від злягань із жінками, приходили б до храмів і святи-лищ і там за срібло і золото купували б дітей для продовження роду. Необхідність поклала нам на плечі важке ярмо і силою змушує нас коритися її нака-зам. Тож оберемо розумом прекрасне, і нехай тільки корисне підкориться необхідності. Поки справа сто-сується дітей - нехай зберігають значення жінки; але у всьому решта - геть, знати їх не хочу! Хто ж бо за здорового глузду міг би стерпіти жінку, яка з самісінького ранку прикрашається з допомогою неприродних хитрощів? Її справжній вигляд потворний, і лише штучні прикраси "приховують природну потворність... Для пристойності одягають вони тонкотканий одяг, щоб не здаватися зовсім оголеними. Все, що під цим одягом, більш відкрите ніж обличчя, - окрім потворно відвислих гру-дей, які жінки завжди стягують пов'язками.

... Тепер варто протиставити жіночим порокам мужній спосіб життя юнака... Зміцнивши душу філо-софськими знаннями і наситивши розум благами всебічної освіти, юнак удосконалює тіло достойни-ми вільної людини вправами. Він зайнятий фесалійськими кіньми, а потім гартує свою юність в мир-ний час вивчає військову справу, кидаючи дротики і пускаючи стріли вправною рукою. Потім - умащення палестри; під спекою полуденого сонця вкри- вається пилом тіло, що міцніє і краплями стікає піт важких змагань. Після цього - нетривале вми-вання і помірна трапеза, що підсилює юнака для труду, який незабаром постане; і знову з ним вчи-телі і записи, в яких натяками чи прямо розпові-дається про справи давнини: хто з героїв був хо-робрим, хто виявив високий розум або хто був відданий справедливості і помірності Такими при-кладами доблесті виховується юна і ще піддатлива душа. Коли ж вечір зупинить його труди, юнак помірно віддає необхідну данину потребам шлунку і, заспокоєний денною втомою, спить солодким, гідним заздрощів сном.

То хто ж бо міг не закохатися в такого юнака? Хто настільки сліпий, у кого настільки ушкодже-ний розум? Як не покохати його - Гермеса в па-лестрах, у грі на лірі Аполлона, кіннотника, що не поступається Кастору? Адже він, смертний тілом, прагне досягти божественної доблесті А як на мене, Боги небесні, нехай би усе моє життя промайнуло так, щоб я сидів проти друга і слухав поруч його милий голос, виходив, коли він виходить, і у будь-якій справі був разом з ним. Закоханий бажав би, звичайно, щоб його коханий, не спіткнувшись і не схиляючись, пройшов через життя до старості, не скоштувавши ні горя, ні заздрісної злоби долі Але якщо вже, за законом людської природи, його на-здожене хвороба, - я буду хворіти разом з ним, коли він страждає. А якби він помер, не витримав би життя і я; як мою останню волю, я заповідаю тим, кого після нього я любив, найбільше, щоб над нами обома насипали спільний могильний холм і, змішавши кістки з кісткам, не розділили б нашого безмовного праху.

... Калікратид промовив все це урочисто і з юнацьким (а по суті справи - дівочим. - В Л.) запа-лом... А коли вони попросили мене (Лукіана) оголо-сити мою думку, я, подумавши короткий проміжок часу і зваживши промови обох, сказав: "Якби це було можливо, стати Фераменом, якого назвали "Черевик на обидві ноги"; тоді ви обидва порівну вийшли б переможцями" (вони і вийшли перемож-цями, але не одне над одним, а кожний сам для себе, відчуваючи власну правду. - ВЛ.).

... Від зніяковіння я висловив своє рішення по-спішно і коротко і відразу ж підвівся: я бачив, що Харикл надто вже занепав духом, ніби його засу-дили до страти. Зате афінянин з сяючим і веселим лицем підвівся і гордо пішов вперед..."5 (так пра-цює гомофобія з боку гетеросексуала (Харикл) і коли його закликають до розуміння ситуації гомосексу-ала, то за висловом В.Гюго ("Трудівники моря"), таке "примирення завжди кривавить", тобто гете-росексуалу саме гомофобія не дозволяє зрозуміти "логіку" (почуття) гомосексуала. - ВЛ.). Аргументи одного, як можемо з'ясувати, мина-ють увагу другого і навпаки, тому що кожний пе-реконаний у своїй правоті, що тримається на влас-них почуттях. Що ж може бути більш безпосе-реднім і зрозумілим, як не наші почуття. Тому вони не переконують і не можуть переконати одне од-ного, хоча говорять про одне і те ж, про кохання. Але, якщо вустами Харикла промовляв чоловік, то вустами Каллікратида - жінка, закута в чолов-іче тіло. Цього не знали і не розуміли ні в Антич-ності, ні в подальші епохи цивілізації аж по сьо- годнішній день. Явище (зовнішній вигляд, тіло) сприймають за сутність. Це правильно, коли мова стосується чоловіків і жінок, на яких природа це поклала функцію проміжної ланки в неперервному ланцюгу розвитку. Це стає неправильним, коли об-єктом дослідження є саме проміжна ланка, роль якої виконує організм (в т.ч. і людина), що поєднує властивості однієї і другої статі.

А ось як описує гомосексуальне злягання Жан-Поль Сартр в романі "Мур". Це вже XX ст.

"... Люсьєн стенув плечима: "Я замерз!" - "Ти хочеш, щоб я тебе знову зігрів?" - "Спробуйте", -погодився Люсьєн. Тої ж миті він відчув себе роз-чавленим під величезною вагою. Теплий і вологий рот присмоктався до його рота, ніби сирий біфштекс. Люсьєн не тямив більш нічого, він уже не усвідом-лював, де був, і трохи не задихався, але почував-ся щасливим, бо нарешті зігрівся... В цю мить Бержер видав переможний крик. "Нарешті! - вигук-нув він, - ти зважився. Значить, з тебе ще вийдуть люди". Люсьєн сам скинув піжаму... В.перші хвили-ни, коли страх минув, і він усвідомив, що це не так уже й боляче, як йому уявлялося, Люсьєна охопив глибокий сум. Хлопець усе сподівався, що вже кінець і він зможе виспатись, але Бержер дав йому спокій аж біля четвертої ранку" (6).

Про що ми довідалися навівши уривки з літе-ратури? Як виглядає буденний рівень (здоровий глузд) розуміння сфери статі. Ми наполягаємо саме на загальній проблемі статі, а не на окремих фор-мах сексуальної поведінки. Не з'ясувавши загаль-ного, приречені не розуміти конкретного, а тому вдаємося до вигадувань, що кому Бог на душу по-клав. Цитували давньогрецького філософа Лукіана (Пст.), французького фіпософа-екзистенціаліста Ж.-П.Сартра (ХХст.). Тепер звернемося до сучасного (1998) російського філософа І.С.Кона, який не мен-ше, не більше як зважився відшукати "ген гомо-сексуальності" (очевидно за тією "логікою", з якої у свій час глузував Гегель, що, мовляв, природа створила коркове дерево, щоб людина мала чим закривати пляшки з вином, а котів, щоб вони гаса-ли за мишами; за цією ж "логікою" гомосексуалісти "потрібні" в суспільстві, щоб було кого пересліду-вати).

Наведу уривок з відповіді Кона на лист Жанни К.С. з Петербургу, а саме: "Турбуватися щодо "го-лубих" генів у сина Жанні не варто. Хоча гомосек-суальність нерідко буває "сімейною" (коли чоловік "голубий"), відповідні гени (їх існування ймовірно, але поки-що (!) не доведено) часто передаються по материнській ліній (підкреслення і знак оклику наші. - ВЛ.).

Психологічно формування сексуальної орієнтації у дитини, всупереч колишнім уявленням, більш залежить від її стосунків з ровесниками, ніж від впливу батька чи матері" [7].

Ось так, всупереч здоровому глузду сьогодніш-ньому, а не вчорашньому, Кон продовжує співати про те, що сексуальна орієнтація (тобто статевий потяг) не закладається природою, а набувається в залежності від спілкування за прислів'ям "з ким поведешся...".

Можна запитати, у якій формі відбувається пе-реслідування за гомосексуалізм? Найпопулярнішою формою є шантаж, який дуже добре описав той самий Лукіан, якого ми вище цитували, тобто "вза-галі наклепники вигадують і розповсюджують такі речі, які, як відомо, спроможні викликати у слуха-ча найбільший гнів (підкр наше. - В.Л., а найбіль-ший гнів як вже зорієнтувався читач - гомофобія); довідавшись про болюче місце кожного, наклеп-ники, саме на нього спрямовують свої стріли, в нього кидають дротики, щоб людина, миттєво обу-рена гнівом, була вже неспроможна з'ясувати істи-ну. І якщо б хтось, на кого впав наклеп, і побажав виправдатися, він не буде мати такої можливості, бо безглузда чутка, як мнима істина вже захопила її"8.

Цивілізація - це не тільки рівень технічної оз-броєності суспільства (сьогодні в суцільній комп'ю-теризації вбачають панацею від всіх бід), а рівень пізнання людиною своєї природи. Самопізнання -процес безмежний, на що вказали вже древні гре-ки, називаючи людину мікрокосмом. Та це не може слугувати джерелом песимізму, а відтак в цьому плані нічого не робити. "Ген гомосексуальності" природа не заклала в наш організм - їй це не треба. Тому не треба жити ілюзіями і витрачати на марне (пошуки такого гена) кошти і час, а треба з розумінням ставитись як до природи у собі, так до природи в іншому, а для цього негайно треба прий-няти державну програму статевої освіти (меднз-и) і статевого виховання (школи). Тоді, можливо, че-рез 20-30 років можна очікувати перші сякі-такі результати хоча б серед освітян і медиків. Чим дов-ше зволікатимемо із такою програмою, тим даль-шою буде від нас перспектива самопізнання.

Таким чином, повертаючись до античної дис-кусії з приводу "двох кохань", можемо з'ясувати що на той час незрозумілою виявилася сама суть справи, проблема дискусії, яка полягає в тих ме-тодологічних принципах що напрацьовані діалек-тико-матеріалістичною теорією пізнання, з верши-ни якої сьогодні треба оцінювати будь-яке явище, в т.ч. стать. А саме:

- Світ являє собою наслідок стихійного розвит-ку;

- Тому він влаштований діалектичне як єдність протилежностей (приклад до теми - чоловіче і жіноче);

- Будучи стихійним, розвиток є неперервним процесом;

- Що забезпечується наявністю проміжних ла-нок (форм);

- Роль яких виконують ті форми, що володі-ють властивостями обох протилежностей;

- Статевий інстинкт є природним явищем і функціонує через статевий потяг, засобом задово-лення якого є статевий орган;

- Проміжна ланка являє собою єдність статево-го потягу однієї статі і статевого органу іншої;

- Так з'являються організми, які несуть цей тя-гар, а на рівні людини, навіть не підозрюючи про це;

- Виходячи з первинних сил притягання і відштовхування (Емпедокл) і екстраполюючи їх на статеву сферу вищих тварин і людини доходимо висновку, що

- Відштовхувальну роль відіграє гомофобія, відкриваючи тим самим шлях

- Гетерофілії як коханню між особами проти лежної статі, якої не було б без гомофобії, тому визначальна роль у статевій сфері належить саме їй, гомофобії,

- Яка є почуттям вродженим, первинним, тому таким, що знищити не можна, в цьому випадку покладатися тільки на виховання є справою про-блематичною, але необхідною і по суті єдиною (тоб-то, хай живе просвітництво!);

- Людина виробила у себе свідомість не для того, щоб переробляти природу в кожному конк-ретному, на перший погляд незрозумілому випад-ку, а для з'ясування необхідності його існування і примирення з ним (Гегель);

- Хоча примирення завжди "кривавить" (В.Гю-го). Тобто свідомість як ідеальне не хоче (не може) погодитись із стихійним характером як природи взагалі, так і власної, та іншого рішення у homo sapiensa просто немає.

Розумність людини полягає в усвідомленому мирі (примиренні) з природою.

Такими бачаться сьогодні початкові засади філо-софської методології дослідження сфери статі вза-галі. Починати треба із з'ясування явища гомофобії, яке мало б визначатися через науковий термін "го-мофобія", науковість якого визначається остільки, оскільки відображує закон виникнення, розвитку і функціонування статевої сфери вищих тварин і людини. І цим законом є гомофобія (ще раз наголо-симо) як почуття статевої ненависті між особами однієї статі в плані сексуальної поведінки.

І останнє. Щодо "зміни" сексуальної орієнтації, "зміни" статевого органу (транссексуалізм) і ін. под-ібних "змін", про що можемо довідатися з популярних засобів інформації. Це все з розряду експе-риментів над природою, якими природа просто нех-тує, тому позитивних результатів (крім галасливої реклами!) тут немає і в принципі бути не може, хоча ілюзій щодо цього багато. Але ілюзія зали-шається ілюзією, на те вона і ілюзія.

Література

1. Аристотель. Метафизика / Соч.: в 4-х т. / Ред. В.Ф.Асмус. - М.: Мысль, 1976. - Т.1. - С.74.
2. Бернал Джон. Возникновение жизни / Пер. с англ. - М.: Мир, 1969. - С.53.
3. Имелинский К. Сексология и сексопатология / Пер. с польск. А-В-Бруенка. - М.: Медицина, 1986. - С.273.
4. Гюго Віктор. Трудівники моря / Пер. з фр. Ст. Пінчука. - К: Молодь, 1985. - С.65
5. Лукиан из Самосатьі. Избр.проза: Пер. с древне-греч. / Сост., вступ.ст., комент. И. Нахова. - М.: Правда, 1991. - С.447, 448, 449, 450, 452, 453, 456, 459, 460.
6. Сартр Жан-Поль. Нудота. Мур. Слова / Пер з франц, В.Борсука та С.О.Купанського; Післямова НБілоцерківець. - К: Основи, 1993. - С.300-301.
7. "Speed-инфо", №7, июль 1998. Ежемесячная научно-популярная газета, Москва.
8. Лукиан из Самосаты. Избр.проза: Пер. с древне-греч. / Сост., вступ. ст., комент. ПНахова. - М.: Правда, 1991. - С.199.

Lahetko V.
Homophobia: Philosophical Methodolagy of Research.
Summary: New point to sex problem.
Key words: sex, homophobia, heterophilia, homosexualism.

nationalvanguard



 

   
вверх  Библиография г. Ивано-Франковск, Группа исследования основ изначальной традиции "Мезогея", Украина


Найти: на:
Підтримка сайту: Олег Гуцуляк goutsoullac@rambler.ru / Оновлення 

  найліпше оглядати у Internet
Explorer 6.0 на екрані 800x600   |   кодування: Win-1251 (Windows Cyrillic)  


Copyright © 2006. При распространении и воспроизведении материалов обязательна ссылка на электронное периодическое издание «Институт стратегических исследований нарративных систем»