статья
Валентин Лагетко
Гомофобія: філософська методологія дослідження
Жодна енциклопедія, жодний словник не містить поняття гомофобії.
Чому? Ми бачимо в цьому факті неспростовний аргумент невивченості
сфери статі. Бо лише із з'ясування цього поняття, яке треба піднести
на рівень наукового принципу, можна ство-рити методологію як сукупність
непорушних скри-жалей, керуючись якими в процесі дослідження сфери
статі можна було б дати відповідь на питан-ня, які визначають
походження, природу і сутність статі як загальноприродного явища,
на якому би рівні ми її не досліджували: від найпростіших до людини
включно.
Відома теза про те, що філософія (наука в ціло-му) починається
із здивування. Але здивування до здивування не є подібне. Одна
справа здивування, яке викликає захоплення, і цілком інше здивуван-ня,
яке викликає негацію аж до знищення факту (явища), що викликало
це здивування, якими є, наприклад, гомосексуалізм, педофілія,
геронтофі-лія, зоофілія, некрофілія, ексгібіціонізм, вуайєризм,
фротаж тощо, тобто всі ті явища, які в сучасній сексопатології
розглядаються як відхилення від норми.
Отже від самого початку. На думку давньогрець-кого філософа Емпедокла,
світ своїм початком має сили відштовхування і притягання (відцентрові
і доцентрові сили), що спричинилися утворенню пла-нет нашої сонячної
системи за гіпотезами її утво-рення. Але з утворенням сонячної
системи ці сили не зникли, не розпорошилися в безмежності кос-мосу,
а набувають все нових і нових форм. На-приклад, за класичною теорією
тяжіння, щоб зро-бити людині перший крок на землі; від неї треба
спочатку відштовхнутися, щоб потім притягнутися тощо.
Отже, природа влаштована діалектичне, як єдність протилежностей,
лише тому, що є стихією. Стихійний процес одним із своїх параметрів
має неперервність, яка забезпечується наявністю про-міжних ланок
(перехідних форм, містків) між про-тилежностями, роль яких виконують
ті форми, що поєднують у собі властивості як однієї протилеж-ності,
так і другої. Нежива матерія, на сьогоднішній день встановлено,
існує у двох видах - матерії і поля, проміжною ланкою між ними
є ті елемен-тарні частки, що поєднують як властивості речо-вини,
так і властивості, поля. Таким, зокрема, є електрон бо володіє
масою руху (речовинна харак-теристика) і хвильовою характеристикою.
Перехід від неживої матерії (природи) до живої забезпечує на
сьогоднішній день вірус, про що го-ворив вже Д. Холдейн (1929)2.
Проблема не дослід-жена, але можна припустити, що вірус з'являєть-
ся одночасно з найпростішими організмами, серед яких можемо вказати
на амеби, інфузорії, евглени зелені тощо. Жива матерія тому є
живою, що фун-кціонує через інстинкти дихальний, руховий, са-мозбереження,
але найважливішими серед яких є харчовий і статевий, перший забезпечує
обмін ре-човин (метаболізм) із середовищем, а другий - омо-лодження
за поколіннями, що забезпечує тривалість, якщо не вічність живого.
На учнівське питання, який серед цих інстинктів важливіший харчовий
чи статевий, відповідь (до вищих тварин, в т. ч. і людини) буде
не виразною: і той, і той. Починаючи з вищих тварин, відповідь
є однозначною - стате-вий. Чому? Бо до вищих тварин перехідні
ланки зустрічаємо як з боку харчового інстинкту, так і з боку
статевого, починаючи з вищих тварин (і людини в тому числі) -
тільки з боку статевого інстинкту.
Отже, природа, йдучи до статевого розмножен-ня, поділила організми
на чоловічі і жіночі, по-клавши на кожний з них свою специфічну
функ-цію, що і обумовило форму чоловічого і жіночого тіла. Для
заохочення до статевого акту вона про-грамує статевий потяг, що
породжує сексуальні потреби, задоволення яких є найміцнішою психо-фізіологічною
насолодою (оргазм), яка у людей усв-ідомлюється, а тому набуває
значення самоцінності, що різко розмежовує потребу в розмноженні
і по-требу в насолоді, які тепер чим далі, тим більше поляризуються,
тобто далеко не завжди статевий акт передбачає розмноження, але
у будь-якому разі - сексуальну насолоду, за міцністю якої вона
веде перед, тому навіть наркомани вдаються до любов-них утіх.
Хід природи тут був безпомилковий. Але це не все. Не гетерофілія
(сила притягання за Ем-педоклом) виявилася визначальною в статевій
сфері вищих тварин і людини, а гомофобія (сила відштов-хування
за тим самим Емпедоклом). Пам'ятаєте, щоб навіть зробити крок
на землі, треба від неї відштов-хнутися, тоді можеш притягнутися
і... пішов. Виз-начальною в статевій сфері вищих тварин і людей
є - гомофобія (сила відштовхування). Оскільки жод-ний словник
(енциклопедія) не спромоглися на виз-начення цього поняття, беремо
цю місію на себе, зрозуміло,'відштовхуючись від емпіричного рівня
дослідження (в даному випадку - спостереження). А спостереження
доводить, що гомофобія - це ста-тева ненависть, яка є складовою
статевого інстинк-ту, представників однієї статі в сексуальному
плані одне до одного, що забезпечує можливість появи і функціонування
гетерофілії, щодо людей, - це буде кохання між чоловіком і жінкою.
Тобто, щоб по-єднати представників протилежної статі в любов-ному
акті, треба відштовхнути, і то відштовхнути із усією можливою
міццю аж до вбивства (самогуб-ства) представників однієї статі
Без гомофобії гете-рофілія була б не те, що проблематичною, її
не було б взагалі Так абсолютно точно знову влучила в ціль стихія,
підкреслюю стихія, тому тут не може бути жодних хочу - не хочу,
мушу і тільки. Так сформувався і відтворюється сексуальний (насолод-жувальний)
монізм: чоловік-жінка, жінка-чоловік.
Чи можна обійти гомофобію? Це так само без-глузде питання, як
питання про "домовленість" із будь-якою стихійною силою,
ну, скажімо, сонцем, наприклад, попрохати його не світити щодня,
а перетворити, зокрема, медовий місяць на суціль-ну ніч - медовий,
так медовий!
Ось ми і підійшли до проміжної ланки (форми, містка), яка забезпечує
функціонування живого на рівні вищих тварин і людини з боку тільки
і лише статевого інстинкту, тому статевий інстинкт на цьому рівні
є визначальним у парі із харчовим: буде розмноження, буде кому
(кого) харчувати, без роз-множення не потрібне і харчування. Між
чоловічим і жіночим шлунком принципової різниці немає, тут взагалі
про різницю говорити недоцільна А між чо-ловічою і жіночою статтю
- різниця шалена, але саме це шаленство (за В.Винниченком) і забезпе-чує
продовження роду. Чи може кожна стать вико-нати свою функцію в
цьому процесі сама по собі, або чи може виконати рать іншої статі?
Для под-ібних запитань емпірія фактів не дає. А це і озна-чає,
що чоловіче і жіноче є протилежностями не будь-якими, а саме діалектичними,
тобто перед-бачаючи, заперечують одна одну (за функцією, зап-ліднити
- це не народити і навпаки), або запере-чуючи передбачають. Як
же в неперервному про-цесі розвитку перейти від однієї протилежності
до другої, щоб не розпався ланцюг, тобто щоб трива-ло життя. Це
ми вже знаємо з досвіду початкових ланок розвитку - неживої природи
і найпростіших форм живої. Що могло б завадити природі в тому
ж дусі чинити і на рівні вищих тварин і людини? Хіба що розум,
як і вважав Гегель услід за своєю сумнозвісною Абсолютною ідеєю,
тому проміжні ланки в розвитку природи оголосив її неміччю, не-санкціонованим
існуванням. Але вищий Розум про-мовчав, дозволивши стихії йти
второваним нею шляхом.
Пам'ятаємо про самоцінність сексуальної насо-лоди. То що ж визначає
сексуальну поведінку ви-щих тварин і людини: статевий потяг (деякі
автори називають його сексуальним, що неправомірно, але, можливо,
в такий спосіб хочуть натякнути на роль сексуальної насолоди в
статевому процесі) чи ста-тевий орган? Першокласник вже не вагаючись
ска-же, що статевий потяг. Це особливо наочно видно на прикладі
тварин, де естетичний аспект жодної ролі не відіграє, чого не
знають не тільки першо-курсники, але й випускники внз-ів. Хоча
емпірія доводить, що, можливо, соловейко і співає на рівні тенора-аса
Міланської опери, але ж самиці птахів все ж таки паруються за
своїми видами, а не на-дають перевагу цьому "асу". Тобто
стихія в третій раз влучила в ціль безпомилково - проміжна ланка,
у якої найвідповідальніша роль в забезпеченні неперервності процесу
розвитку формується через визначальну ознаку - статевий потяг,
який шукає орган для свого задоволення (і не завжди цим орга-ном
буде статевий, це може бути зір, на чому грунтується така форма
сексуальної поведінки (на-солоди) як вуайєризм (підглядання)).
Ми завжди по-вторюємо, якби ж то статевий орган, а не стате- вий
потяг визначав сексуальну поведінку. Які тоді були б проблеми?
Хіба що "копійчані" (з ким піти?), але оскільки статевий
потяг визначає сексуальну поведінку, то у випадку його невідповідності
з ор-ганом стать, зокрема, людини визначати потрібно за потягом,
а не за органом (гомосексуалізм). Не можемо, не через те, що не
хочемо, адже все продається і все купується, тільки не стихія,
ро-зум можна обдурити, стихію - ніколи! Тому (з тех-нічних причин,
якими є той факт, що хоча стате-вий потяг на рівні зародку сформується
швидше, ніж статевий орган, але ж при народженні стате-вий орган
є єдиним, що засвідчує стать, адже по-тяг прокинеться набагато
пізніше! і виявляється він за поведінкою, а не за якимось опізнавальним
зна-ком, скажімо, на лобі, а це вже дійсно була б технічна причина)
тому і змушені, визначаючи стать за зовнішньою ознакою (статевий
орган) і далі вва-жати його визначальним у сексуальній поведінці
людей а не за внутрішньою ознакою - потягом, тобто, перекреслюючи
діалектичність природи, намагаємось пояснити її метафізично, стверджую-чи,
що зовнішнє є джерелом руху (розвитку), а не внутрішнє; Тут ми
можемо побачити, які страшенні перекручення є у сучасній філософській
освіті інтелі-генції, що торують шлях до трагедійних наслідків,
коли людина через нерозуміння своєї ситуації не може з нею погодитися
і накладає на себе руки. Чи не ця емпірія мала б врешті-решт змусити
Міністер-ство освіти і Міністерство охорони здоров'я повер-нутися
лицем до проблем статевої освіти і вихо-вання. Адже якій би професії
людина не присвяти-ла своє життя, в першу чергу, вона є чоловіком
чи жінкою, тому саме сексологія, погоджуємося з цим чи ні, має
загальнокультурне значення, а не вузь-комедичне, і цей предмет
треба викладати в кож-ному внз-і, а в школі, починаючи з першого
класу і у відповідності до розвитку дітей подавати потрібну інформацію,
тобто статеве виховання зробити нор-мою в шкільному процесі, а
не винятком, що ви-конується окремими сміливцями за загального
за-мовчування. Звучить анекдотичне, але в шкільно-му предметі
"Біологія" тема "Статеві органи люди-ни" покладається
на самовивчення.
Отже, гомосексуалісти - це жінки (за органом чоловіки), чи чоловіки
(за органом жінки) в сексу-альній поведінці. З цим треба погодитися,
як їм так і родині, якщо вони на це зважаться: відкрити свою "нетрадиційну",
К. Імелінський вважає "нетипову"3, сексуальну орієнтацію.
Але толерантне ставлення до цієї групи людей зробити загальним
не дозво-ляє гомофобія. Тому не можна ні окремим особам афішувати
свою орієнтацію, ні засобам масової (і не масової) інформації
робити це. Тобто через го-мофобію, чи в зв'язку з нею, гомосексуалісти
зму-шені належати до зони замовчування, щоб вижи-ти, а жити треба,
бо інакшого у них життя немає і не буде. Примирення із цією ситуацією
буде, на жаль, завжди, за висловом В Гюго, "кривавити".4
Тепер звернемося до історії проблеми відхи-лень від норми в сексуальній
поведінці (так званих збочень) в тій ситуації, коли у дослідників
немає жодної уяви про роль гомофобії в статевій сфері Це тим більше
цікаво, що ця "історія" є сьогоден-ням
Отже II ст., ще триває епоха Античності, грець- кий філософ Лукіан
(треба зауважити, що до ІУст., коли імператор Костянтин запровадив
смертну кару за гомосексуалізм, залишалося два століття і, оче-видно,
це було умовою того, що подекуди розгор-талися дискусії з цієї
проблеми). Наводимо уривок з діалогу "Два кохання" Лукіана,
в якому беруть участь Харикл (гетеросексуал), Каллікратид (го-мосексуал)
і посередником (третейським суддею) виступає сам Лукіан, неспостережливість
якого зро-била саме його автором думки про те, що гомо-сексуалізм
- це надбання культури (тобто стосуєть-ся виключно людини), оскільки
тваринам він буцім-то невідомий, що є прикладом заблудження, бо
і по сьогоднішній день заважає тверезими очима по-дивитись на
проблему статі.
Отже, "Харикл. Чому ж жодного кохання не викликає розум,
справедливість і ін. прекрасні якості, які є надбанням зрілих
людей, а краса хлопців вик-ликає найміцніші хвилювання пристрастей?
(тут і далі підкреслення наші. - В.Л.). Звичайно, слід, о Платон,
покохати Федра, за те, що він зрадив Лісія. Чи пристойно було
закохатися в доблесного Алкі-віада, який нищив статуї богів і
за випивкою розго-лошував таємниці Елевсинських містерій? Яка
лю-дина визнає себе коханцем того, хто зрадив Афі-ни, через кого
Декелея була укріплена ворогом, хто все життя прагнув до тирани?
Але, як гово-рить божественний Платон, Алківіад, поки не заріс
бородою, був для всіх бажаний, а коли, вийшовши із отроцтва і
ставши чоловіком, він досягнув того віку, в якому недосконалий
до того часу розум набуває усю силу судження, - усі його зненавиділи.
Що ж? Прикриваючи сороміцькі пристрасті соро-м'язливими іменами,
ці люди - скоріш за все є любителями юнаків, ніж любителями мудрості
-називають моральною довершеністю тілесну красу. Але досить говорити
про це; хай не здається, що я з осудом згадую великих людей.
Облишимо ненадовго ці серйозні питання і спу-стимося до обговорення
ваших, Каллікратид, насо-лод; і тут я доведу, що зв'язок з жінкою
набагато приємніший, ніж з хлопцем. По-перше, я вважаю, що будь-яке
задоволення тим солодше, чим воно триваліше: адже гостра і миттєва
насолода закін-чується швидше, ніж встигнеш її відчути, а все
приємне стає ще приємніше, якщо його подовжи-ти. Ось якби скупа
пряха Мойра подовжила час нашого життя, якби нам постійними супутниками
були здоров'я і жодна печаль не затьмарювала нам настрою! В урочистостях
і святкуваннях проводили б ми тоді весь час. Але раз заздрісне
божество відібрало у нас найбільші блага, то з тих що зали-шились,
найприємнішими е ті, якими ми володіє-мо довше. А жінка з дівоцтва
і до того віку, коли лягла нарешті остання зморшка старості, є
бажа-ною для чоловічих, обіймів і пестощів, якщо навіть вона вже
переступила пору свого розквіту: адже "досвідченість вміє
говорити мудріше за юність".
Якщо хто-небудь спробує зійтись з двадцятирі-чним юнаком, він,
мені здається, віддається про-типриродній хтивості, змагаючись
за сумнівними успіхами. Жорсткими і масивними є змужнілі чле-ни
коханого, зашкарубле підборіддя, колись ніжне, а тепер заросле
молодою щетиною, і міцні стегна вкрилися волоссям, наче брудом.
Є і не такі видимі пороки, але їх я надаю знати вам, досвідченим
в цій справі. А у будь-якої жінки шкіра завжди виб-лискує чарівністю
і завитки густих локонів спада-ють хвилями подібні до прекрасно
квітнучих гіа-цинтів: одні розпущені позаду і прикрашають спи-ну,
інші щедро звиваються довкола вух і скроней є кучерявішими за
траву на луках І вся решта тіла на якому не росте жодна волосинка,
виблискує яс-кравіше від електри чи сидонського скла.
... Зійшовшись з жінкою, ми порівну даємо одне одному однакову
насолоду, і радісно прощаються закохані, отримавши (якщо ми не
визнаємо за суд-дю в цій справі Тіресія, який каже, що насолода
жінки двічі перевищує насолоду чоловіка). Не мож-на, по-моєму,
в себелюбному пошуку насолод тур- буватися тільки про те, щоб
собі забрати щось приємне і самому отримати від іншого усю насоло-ду;
краще поділити те, що ти сам отримав, і дати взаємно рівну частину.
Однак жодний ще не здурів настільки, щоб сказати, ніби і з хлопцями
справа є такою ж. Навпаки, спокусник відходить, отримав-ши вишукану,
на його думку, насолоду, а збезче-щеному залишаються від початку
тільки біль і сльози. Потім, коли з часом біль трохи погамується,
зали-шається, як кажуть, тільки докука, задоволення ж він не відчуває
ні краплини...
Все це Харикл казав гаряче, із все зростаючим напруженням; коли
ж він закінчив грізно і дико дивилися з-під лоба його очі Мені
(Лукіан) здава-лось, що він здійснює якийсь обряд очищення про-ти
кохання до хлопців. Ледь посміхнувшись, я по-волі перевів погляд
на афінянина і сказав: "Я вва-жав, що буду суддею в смішному
і жартівливому спорі, але запал Харикла, сам не знаю як, зробив
моє завдання набагато серйознішим. Адже він гово-рив з таким хвилюванням,
наче вів в Ареопазі спра-ву про вбивство, підпал чи, присягаюсь
Зевсом, отруєння. Настав час - тепер, або ніколи: треба, щоб в
одній твоїй промові ожили Афіни, мистецт-во Перікла переконувати
і все красномовство де-сяти ораторів, з якими вони повстали на
македонців. Нехай вона нагадує один із публічних виступів на Пніксі".
Каллікратид, трохи почекавши (його обличчя промовляло, що він
цілковито захоплений спором), почав промову у відповідь: "Але
раз вже пристой-но чоловікам виголошувати промови на захист жінок,
то виступимо ж і ми - чоловіки - на за-хист чоловіків. І ... не
зрадимо ж істину поступив-шись перед залякуванням!
Лише ти, небесний Боже, вчасно з'явись до нас, - прихильний до
дружби поводир таїнств Ерот; з'явись не ... злою дитиною., але
від народження досконалим, яким породило тебе першотворче на-чало...
Шлюб винайдено як засіб, що необхідний для продовження роду,
але тільки кохання до чоловіка достойно керує душею філософа.
Адже все, чим займаємося ми не заради потреби, а заради краси
і витонченості цінується вище ніж необхідне для без-посереднього
вжитку, і завжди прекрасне вище необхідного... Коли з'явилися
перші люди, вони на-магалися тільки щодня погамувати свій голод.
Відсутність необхідного не дозволяла їм вибирати, і, в полоні
у постійної потреби, вони живилися першою, що трапилася травою,
викопували м'які корінці і найчастіше їли жолуді Але згодом, поба-
чивши, як завдяки нововідкриттям - праця земле-робів щорічно дає
новий врожай пшениці та ячме-ню, люди залишили попередній харч
на долю без-мовних тварин. І ніхто ще не здурів, щоб сказати,
що дуб смачніший за колос.
... В такому разі, хіба дивно, що тварини, які за їх власною
природою приречені провидінням не отримувати благ, що їх дає розум,
позбавлені ра-зом з тим і потягу до чоловічої статі? Самці левів
не живуть одне з одним - але й вони і не займа-ються філософією.
Не паруються одне з одним вед-меді-самці - але ж їм і не відома
вся краса друж-би. А людський розум і знання, із постійних дослідів
вибравши краще, визнали кохання до хлопця найвірнішим.
...Перший Ерот, як я вважаю, мислить цілком по-дитячому, і розум
не в силі керувати його зви-чаєм; він виповнює душі людей нерозумних;
найб-ільше його переймає пристрасть до жінок. Він -друг миттєвого
неприборканого бажання - змушує людину в нерозумному пориванні
полювати за пред-метом жаги. Другий Ерот - батько Оптового часу
(тобто ще давніший, ніж Огіг, перший власник фіванської землі
- ВЛ), чистим і священним по-стає він перед нашим зором. Повелитель
непороч-них потягів він вдмухує лагідність у душу кожного, і ми,
що отримали як жереб милість цього Бога, віддані лише тим насолодам,
які поєднуються із доброчинністю. Адже і по суті справи... подвійним
диханням дихає Ерот, і ми за однією назвою по-єднуємо невідповідні
пристрасті. Сором також - божество дволике, що дає нам і користь
і шкоду. Так немає нічого дивного і в тому, що пристрасть отримала
те ж саме наймення, що і доброчинність, так що коханням називають
і розпусту, і цнотливу прив'язаність.
Харикл сказав: "Для тебе шлюб ніщо, ти нех-туєш всю жіночу
стать; як же збережемося тоді ми, люди?" Так, нам можна було
б позаздрити, якби ми, як каже мудрий Єврипід, звільнені від злягань
із жінками, приходили б до храмів і святи-лищ і там за срібло
і золото купували б дітей для продовження роду. Необхідність поклала
нам на плечі важке ярмо і силою змушує нас коритися її нака-зам.
Тож оберемо розумом прекрасне, і нехай тільки корисне підкориться
необхідності. Поки справа сто-сується дітей - нехай зберігають
значення жінки; але у всьому решта - геть, знати їх не хочу! Хто
ж бо за здорового глузду міг би стерпіти жінку, яка з самісінького
ранку прикрашається з допомогою неприродних хитрощів? Її справжній
вигляд потворний, і лише штучні прикраси "приховують природну
потворність... Для пристойності одягають вони тонкотканий одяг,
щоб не здаватися зовсім оголеними. Все, що під цим одягом, більш
відкрите ніж обличчя, - окрім потворно відвислих гру-дей, які
жінки завжди стягують пов'язками.
... Тепер варто протиставити жіночим порокам мужній спосіб життя
юнака... Зміцнивши душу філо-софськими знаннями і наситивши розум
благами всебічної освіти, юнак удосконалює тіло достойни-ми вільної
людини вправами. Він зайнятий фесалійськими кіньми, а потім гартує
свою юність в мир-ний час вивчає військову справу, кидаючи дротики
і пускаючи стріли вправною рукою. Потім - умащення палестри; під
спекою полуденого сонця вкри- вається пилом тіло, що міцніє і
краплями стікає піт важких змагань. Після цього - нетривале вми-вання
і помірна трапеза, що підсилює юнака для труду, який незабаром
постане; і знову з ним вчи-телі і записи, в яких натяками чи прямо
розпові-дається про справи давнини: хто з героїв був хо-робрим,
хто виявив високий розум або хто був відданий справедливості і
помірності Такими при-кладами доблесті виховується юна і ще піддатлива
душа. Коли ж вечір зупинить його труди, юнак помірно віддає необхідну
данину потребам шлунку і, заспокоєний денною втомою, спить солодким,
гідним заздрощів сном.
То хто ж бо міг не закохатися в такого юнака? Хто настільки сліпий,
у кого настільки ушкодже-ний розум? Як не покохати його - Гермеса
в па-лестрах, у грі на лірі Аполлона, кіннотника, що не поступається
Кастору? Адже він, смертний тілом, прагне досягти божественної
доблесті А як на мене, Боги небесні, нехай би усе моє життя промайнуло
так, щоб я сидів проти друга і слухав поруч його милий голос,
виходив, коли він виходить, і у будь-якій справі був разом з ним.
Закоханий бажав би, звичайно, щоб його коханий, не спіткнувшись
і не схиляючись, пройшов через життя до старості, не скоштувавши
ні горя, ні заздрісної злоби долі Але якщо вже, за законом людської
природи, його на-здожене хвороба, - я буду хворіти разом з ним,
коли він страждає. А якби він помер, не витримав би життя і я;
як мою останню волю, я заповідаю тим, кого після нього я любив,
найбільше, щоб над нами обома насипали спільний могильний холм
і, змішавши кістки з кісткам, не розділили б нашого безмовного
праху.
... Калікратид промовив все це урочисто і з юнацьким (а по суті
справи - дівочим. - В Л.) запа-лом... А коли вони попросили мене
(Лукіана) оголо-сити мою думку, я, подумавши короткий проміжок
часу і зваживши промови обох, сказав: "Якби це було можливо,
стати Фераменом, якого назвали "Черевик на обидві ноги";
тоді ви обидва порівну вийшли б переможцями" (вони і вийшли
перемож-цями, але не одне над одним, а кожний сам для себе, відчуваючи
власну правду. - ВЛ.).
... Від зніяковіння я висловив своє рішення по-спішно і коротко
і відразу ж підвівся: я бачив, що Харикл надто вже занепав духом,
ніби його засу-дили до страти. Зате афінянин з сяючим і веселим
лицем підвівся і гордо пішов вперед..."5 (так пра-цює гомофобія
з боку гетеросексуала (Харикл) і коли його закликають до розуміння
ситуації гомосексу-ала, то за висловом В.Гюго ("Трудівники
моря"), таке "примирення завжди кривавить", тобто
гете-росексуалу саме гомофобія не дозволяє зрозуміти "логіку"
(почуття) гомосексуала. - ВЛ.). Аргументи одного, як можемо з'ясувати,
мина-ють увагу другого і навпаки, тому що кожний пе-реконаний
у своїй правоті, що тримається на влас-них почуттях. Що ж може
бути більш безпосе-реднім і зрозумілим, як не наші почуття. Тому
вони не переконують і не можуть переконати одне од-ного, хоча
говорять про одне і те ж, про кохання. Але, якщо вустами Харикла
промовляв чоловік, то вустами Каллікратида - жінка, закута в чолов-іче
тіло. Цього не знали і не розуміли ні в Антич-ності, ні в подальші
епохи цивілізації аж по сьо- годнішній день. Явище (зовнішній
вигляд, тіло) сприймають за сутність. Це правильно, коли мова
стосується чоловіків і жінок, на яких природа це поклала функцію
проміжної ланки в неперервному ланцюгу розвитку. Це стає неправильним,
коли об-єктом дослідження є саме проміжна ланка, роль якої виконує
організм (в т.ч. і людина), що поєднує властивості однієї і другої
статі.
А ось як описує гомосексуальне злягання Жан-Поль Сартр в романі
"Мур". Це вже XX ст.
"... Люсьєн стенув плечима: "Я замерз!" - "Ти
хочеш, щоб я тебе знову зігрів?" - "Спробуйте",
-погодився Люсьєн. Тої ж миті він відчув себе роз-чавленим під
величезною вагою. Теплий і вологий рот присмоктався до його рота,
ніби сирий біфштекс. Люсьєн не тямив більш нічого, він уже не
усвідом-лював, де був, і трохи не задихався, але почував-ся щасливим,
бо нарешті зігрівся... В цю мить Бержер видав переможний крик.
"Нарешті! - вигук-нув він, - ти зважився. Значить, з тебе
ще вийдуть люди". Люсьєн сам скинув піжаму... В.перші хвили-ни,
коли страх минув, і він усвідомив, що це не так уже й боляче,
як йому уявлялося, Люсьєна охопив глибокий сум. Хлопець усе сподівався,
що вже кінець і він зможе виспатись, але Бержер дав йому спокій
аж біля четвертої ранку" (6).
Про що ми довідалися навівши уривки з літе-ратури? Як виглядає
буденний рівень (здоровий глузд) розуміння сфери статі. Ми наполягаємо
саме на загальній проблемі статі, а не на окремих фор-мах сексуальної
поведінки. Не з'ясувавши загаль-ного, приречені не розуміти конкретного,
а тому вдаємося до вигадувань, що кому Бог на душу по-клав. Цитували
давньогрецького філософа Лукіана (Пст.), французького фіпософа-екзистенціаліста
Ж.-П.Сартра (ХХст.). Тепер звернемося до сучасного (1998) російського
філософа І.С.Кона, який не мен-ше, не більше як зважився відшукати
"ген гомо-сексуальності" (очевидно за тією "логікою",
з якої у свій час глузував Гегель, що, мовляв, природа створила
коркове дерево, щоб людина мала чим закривати пляшки з вином,
а котів, щоб вони гаса-ли за мишами; за цією ж "логікою"
гомосексуалісти "потрібні" в суспільстві, щоб було кого
пересліду-вати).
Наведу уривок з відповіді Кона на лист Жанни К.С. з Петербургу,
а саме: "Турбуватися щодо "го-лубих" генів у сина
Жанні не варто. Хоча гомосек-суальність нерідко буває "сімейною"
(коли чоловік "голубий"), відповідні гени (їх існування
ймовірно, але поки-що (!) не доведено) часто передаються по материнській
ліній (підкреслення і знак оклику наші. - ВЛ.).
Психологічно формування сексуальної орієнтації у дитини, всупереч
колишнім уявленням, більш залежить від її стосунків з ровесниками,
ніж від впливу батька чи матері" [7].
Ось так, всупереч здоровому глузду сьогодніш-ньому, а не вчорашньому,
Кон продовжує співати про те, що сексуальна орієнтація (тобто
статевий потяг) не закладається природою, а набувається в залежності
від спілкування за прислів'ям "з ким поведешся...".
Можна запитати, у якій формі відбувається пе-реслідування за
гомосексуалізм? Найпопулярнішою формою є шантаж, який дуже добре
описав той самий Лукіан, якого ми вище цитували, тобто "вза-галі
наклепники вигадують і розповсюджують такі речі, які, як відомо,
спроможні викликати у слуха-ча найбільший гнів (підкр наше. -
В.Л., а найбіль-ший гнів як вже зорієнтувався читач - гомофобія);
довідавшись про болюче місце кожного, наклеп-ники, саме на нього
спрямовують свої стріли, в нього кидають дротики, щоб людина,
миттєво обу-рена гнівом, була вже неспроможна з'ясувати істи-ну.
І якщо б хтось, на кого впав наклеп, і побажав виправдатися, він
не буде мати такої можливості, бо безглузда чутка, як мнима істина
вже захопила її"8.
Цивілізація - це не тільки рівень технічної оз-броєності суспільства
(сьогодні в суцільній комп'ю-теризації вбачають панацею від всіх
бід), а рівень пізнання людиною своєї природи. Самопізнання -процес
безмежний, на що вказали вже древні гре-ки, називаючи людину мікрокосмом.
Та це не може слугувати джерелом песимізму, а відтак в цьому плані
нічого не робити. "Ген гомосексуальності" природа не
заклала в наш організм - їй це не треба. Тому не треба жити ілюзіями
і витрачати на марне (пошуки такого гена) кошти і час, а треба
з розумінням ставитись як до природи у собі, так до природи в
іншому, а для цього негайно треба прий-няти державну програму
статевої освіти (меднз-и) і статевого виховання (школи). Тоді,
можливо, че-рез 20-30 років можна очікувати перші сякі-такі результати
хоча б серед освітян і медиків. Чим дов-ше зволікатимемо із такою
програмою, тим даль-шою буде від нас перспектива самопізнання.
Таким чином, повертаючись до античної дис-кусії з приводу "двох
кохань", можемо з'ясувати що на той час незрозумілою виявилася
сама суть справи, проблема дискусії, яка полягає в тих ме-тодологічних
принципах що напрацьовані діалек-тико-матеріалістичною теорією
пізнання, з верши-ни якої сьогодні треба оцінювати будь-яке явище,
в т.ч. стать. А саме:
- Світ являє собою наслідок стихійного розвит-ку;
- Тому він влаштований діалектичне як єдність протилежностей
(приклад до теми - чоловіче і жіноче);
- Будучи стихійним, розвиток є неперервним процесом;
- Що забезпечується наявністю проміжних ла-нок (форм);
- Роль яких виконують ті форми, що володі-ють властивостями обох
протилежностей;
- Статевий інстинкт є природним явищем і функціонує через статевий
потяг, засобом задово-лення якого є статевий орган;
- Проміжна ланка являє собою єдність статево-го потягу однієї
статі і статевого органу іншої;
- Так з'являються організми, які несуть цей тя-гар, а на рівні
людини, навіть не підозрюючи про це;
- Виходячи з первинних сил притягання і відштовхування (Емпедокл)
і екстраполюючи їх на статеву сферу вищих тварин і людини доходимо
висновку, що
- Відштовхувальну роль відіграє гомофобія, відкриваючи тим самим
шлях
- Гетерофілії як коханню між особами проти лежної статі, якої
не було б без гомофобії, тому визначальна роль у статевій сфері
належить саме їй, гомофобії,
- Яка є почуттям вродженим, первинним, тому таким, що знищити
не можна, в цьому випадку покладатися тільки на виховання є справою
про-блематичною, але необхідною і по суті єдиною (тоб-то, хай
живе просвітництво!);
- Людина виробила у себе свідомість не для того, щоб переробляти
природу в кожному конк-ретному, на перший погляд незрозумілому
випад-ку, а для з'ясування необхідності його існування і примирення
з ним (Гегель);
- Хоча примирення завжди "кривавить" (В.Гю-го). Тобто
свідомість як ідеальне не хоче (не може) погодитись із стихійним
характером як природи взагалі, так і власної, та іншого рішення
у homo sapiensa просто немає.
Розумність людини полягає в усвідомленому мирі (примиренні) з
природою.
Такими бачаться сьогодні початкові засади філо-софської методології
дослідження сфери статі вза-галі. Починати треба із з'ясування
явища гомофобії, яке мало б визначатися через науковий термін
"го-мофобія", науковість якого визначається остільки,
оскільки відображує закон виникнення, розвитку і функціонування
статевої сфери вищих тварин і людини. І цим законом є гомофобія
(ще раз наголо-симо) як почуття статевої ненависті між особами
однієї статі в плані сексуальної поведінки.
І останнє. Щодо "зміни" сексуальної орієнтації, "зміни"
статевого органу (транссексуалізм) і ін. под-ібних "змін",
про що можемо довідатися з популярних засобів інформації. Це все
з розряду експе-риментів над природою, якими природа просто нех-тує,
тому позитивних результатів (крім галасливої реклами!) тут немає
і в принципі бути не може, хоча ілюзій щодо цього багато. Але
ілюзія зали-шається ілюзією, на те вона і ілюзія.
Література
1. Аристотель. Метафизика / Соч.: в 4-х т. / Ред. В.Ф.Асмус.
- М.: Мысль, 1976. - Т.1. - С.74.
2. Бернал Джон. Возникновение жизни / Пер. с англ. - М.: Мир,
1969. - С.53.
3. Имелинский К. Сексология и сексопатология / Пер. с польск.
А-В-Бруенка. - М.: Медицина, 1986. - С.273.
4. Гюго Віктор. Трудівники моря / Пер. з фр. Ст. Пінчука. - К:
Молодь, 1985. - С.65
5. Лукиан из Самосатьі. Избр.проза: Пер. с древне-греч. / Сост.,
вступ.ст., комент. И. Нахова. - М.: Правда, 1991. - С.447, 448,
449, 450, 452, 453, 456, 459, 460.
6. Сартр Жан-Поль. Нудота. Мур. Слова / Пер з франц, В.Борсука
та С.О.Купанського; Післямова НБілоцерківець. - К: Основи, 1993.
- С.300-301.
7. "Speed-инфо", №7, июль 1998. Ежемесячная научно-популярная
газета, Москва.
8. Лукиан из Самосаты. Избр.проза: Пер. с древне-греч. / Сост.,
вступ. ст., комент. ПНахова. - М.: Правда, 1991. - С.199.
Lahetko V.
Homophobia: Philosophical Methodolagy of Research.
Summary: New point to sex problem.
Key words: sex, homophobia, heterophilia, homosexualism.