НАЧАЛО  



  ПУБЛИКАЦИИ  



  БИБЛИОТЕКА  



  КОНТАКТЫ  



  E-MAIL  



  ГОСТЕВАЯ  



  ЧАТ  



  ФОРУМ / FORUM  



  СООБЩЕСТВО  







Наши счётчики

Яндекс цитування

 

      
Институт стратегического анализа нарративных систем
(ИСАНС)
L'institut de l'analyse strategique des systemes narratifs
(IASSN)
Інститут стратегічного аналізу наративних систем
(ІСАНС)



статья

Валентин Лагетко

ФІЛОСОФСЬКА ПРОБЛЕМА СТАТІ

В сексологічній літературі, а, ширше, в пси-хіатричній, склалася традиція проблему статі, якщо і визначати як проблему, то суто медич-ною, зокрема, сексологічною. І навіть ті дослід-ники, які вважають себе природознавцями, дотримувалися і дотримуються цієї точки зору. Як на мене, то у великій мірі до цієї точки зору спричинився факт наявності у людей свідомості як засобу контролювання дій. Там, де поведінка, зокрема сексуальна, не підлягає контролю (Шекспір говорив: "Коли говорить кров, розум мовчить"), цей факт пояснюється ущербним, а то і злочинним характером природи окремих людей.

Очевидно, такий стан справ можна вважати в першу чергу позначився на дослідженні самої проблеми статі, а, по-друге, інтимна сфера людських відносин традиційно взагалі замов-чувалася в Європі, тому і не поспішали дово-дити її до широкої публіки [1]. Це тому, що людям "зручніше" сприймати світ не таким, яким він є, а таким, яким би хотілося його бачити, тобто яким би він мав бути (ідеаліза-ція - властивість свідомості, це "шалена" плат-ня за її наявність як засобу виживання людей).

Природа ж, йдучи до статевого розмножен-ня, запрограмувала поділ особи на дві статі, поклавши на кожну з них свою специфічну фун-кцію в цьому процесі: на чоловіків - запліднен-ня, тому чоловічий організм формується саме таким, яким він є, а на жінок - народження і жіночий організм формується для виконання цієї функції. В цьому дусі вже французький хірург і вчений Амбруаз Паре (XVI ст.) писав, що "стать - це ніщо інше як відмінність між сам-цем і самицею". Спонукою до розмноження при-рода зробила сексуальні потреби, задоволення яких як винагорода виявилося найміцнішою при-родною психофізіологічною насолодою. А раз це так. то сексуальна насолода відразу ж набула самоцінності (тому люди злягаються не продов-жувати людський рід, а отримувати цю насо-лоду), тим більше, що вже у мавп, не говоря-чи про людей, процес розмноження не обме-жується певними часовими (пори року) рамка-ми. Але це потім. А спочатку треба було при-тягнути представників різної статі одне до од-ного, а для цього - відштовхнути в сексуально-му плані представників однієї статі одне від одного. Для цього природа програмує гомофо-бію, продовження якої, або зворотнім боком якої є гетерофілія. Без гомофобії не було б ге-терофілії і навпаки, гетерофілія передбачає гомофобію.

З подібних розумувань випливає, що стать, виявляючись через сексуальну поведінку осо-бин (тварин і людей), є суто природною, тому не може визначатися суспільством, як подеку-ди можна довідатись з літератури [2]. Сексу- альна поведінка закладається статевим інстин-ктом, який є двоелементним утворенням, тоб-то передбачає статевий потяг г статевий орган. При цьому роль органу є функціональною - за-довільнити статевий потяг, а не навпаки - по-тягу задовільнити орган.

Сім'я як соціальне надбання пройшла три-валий і складний шлях свого розвитку від полі-гамії, що було найпоширенішою формою сек-суальної поведінки у первісних людей (матрі-архат), до моногамії епохи патріархату і по сьогоднішній день. Саме на сім'ю покладається функція продовження людського роду, на дум-ку поверхово мислячих культурологів (мо-ралістів), в такий спосіб позашлюбні діти ого-лошуються соціальне неповноцінними. Чи можна з цим погодитись?

Якщо дивитися на світ тверезими очима, а не ідеологічно зашореними і сприймати його таким, яким він є, то треба робити висновок, що найголовнішою природною відмінністю між людьми є статева відмінність. Значить саме в цьому плані (плані статі) мали б бути найбільші проблеми, і вони є, а зумовлені вони стихій-ним (несвідомим) розвитком природи. Гегель зауважував, що якщо людина в процесі свого творення не завжди досягає бажаної мети, то як можна вимагати від природи стовідсоткової удачі в кожному конкретному випадку? [3] Але буденній свідомості не до Гегеля.

Альберт Молль, який в 1897 році запропонував "статевий потяг" застосувати як науко-вий термін у психіатрії, розумів його як "ба-жання доторкнутись і розслабитись", відмітив тим самим психічний бік справи. 1919 року В.Вин-ниченко в щоденнику з'ясував вже соціально-психологічний аспект цього явища, не підоз-рюючи про існування поняття ''статевий потяг" як наукового терміну, тому користувався по-няттям "любов" і "кохання", вкладаючи в по-няття "кохання" зміст статевого потягу.

Дозволю собі дещо ширшу виписку з цього визначення: "Кохання - це зойк крові, це без-думний, непереможний голод тіла, це наказ вічності, яка не допускає собі опору". Кохання саме себе пожирає, як вогонь, і коли задово-лене лишає по собі нудний, сірий попіл. Любов - це вростання, це просякнення до найтемні-ших- куточків одної істоти другою. Любов при-ходить пізно, за коханням, після його оргій, після жадних криків і лютого, дикого шепоту жаги. Вона ходить тихо, безшумно, з уважним поглядом, загадковою посмішкою. Кохання сліпе, дике, з поширеними ніздрями, скрюченими пальцями, накидається на все, що може задо-вольнити. Кохати можна одночасно двох, трьох, п'ятьох, стільки, скільки вистачить сили тіла і вогню. Любити одночасно можна тільки одного. Вро- сти можна тільки в одну душу, І одна душа тільки може прийняти всю істоту до кінця. Ко-хання приходить зразу, в один момент, і може відійти з такою ж раптовістю і несподівано. Любов приходить помалу, з стражданням, з буденними клопотами, в поросі повсякденних пригод, приходить непомітно, стає господинею і відходить трудно, з муками, з смертю. Кохан-ня любить тільки себе і для себе. Коли страж-дання коханого дасть насолоду, кохання шука-тиме тільки страждання коханого. Любов віддає себе для любого. Страждання любого виключає радість люблячого. Кохання є цвіт, з якого ви-ростає рідкий овоч - любов. Без цвіту немає плоду, але цвіт не є плід і не всякий цвіт перетворюється в плід. Тисячі кохань обсипа-ються безплідними, усихають, не встигши роз-квітнути до зерна любві (ж-л "Київ".-№10.-1990.- С.108-109).

Виписка велика, але феномен цей - "стате-вий потяг" вартий того, щоб ще і ще раз вду-матися, що ж це таке? Можна зробити висно-вок, що природа "турботу" про продовження людського роду провадить через мінливість і полігамність статевого потягу. Чим більше по-тяг мінливий, тим більше контактів, чим більше контактів, тим більше запліднень, чим більше запліднень, тим більше народжень! Інко-ли можна почути думку про марнотратність природи: весною, мовляв, вишні вкриваються цвітом, як молоком облиті, а ягідки не з кож-ної квітки бувають. Це не марнотратність, а "передбачливість", адже є і безплідність. Це про вишні, а у людей безліч інших негативних чинників діє. Мінливість статевого потягу і його полігамність лягає на конкретних людей мораль-ним тавром "ущербності" людської природи. Це через нерозуміння суті проблеми. Давно поміче-но, що дехто найбільш "переконливо" говорить про те, що абсолютно не розуміє.

Проблема мінливості і полігамності статево-го потягу - це перше, що визначає проблему статі як філософську.

Другим за поширенням йде мастурбація. За даними польського сексолога К. Імелінського 95% чоловіків і 75% жінок з власного досвіду зна-ють, що таке мастурбація. Якщо психіатрія початку нашого століття розглядіє це явище як аномалію психічного розвитку людини, то сьогоднішня - як засіб розрядки статевого збуд-ження, елементарну форму сексуального задо-волення [4]. Додамо лише, що мавпи також ма-стурбують (цікаво яка ж "соціальна" потреба до цього їх спонукає?), значить, це теж при-родне явище. Дивуєшся лише деяким дослідни-кам, які відкидають тваринний світ, як кри-терій з'ясування фізіології людини, заколису-ючи нашу свідомість впливом соціально-психо-логічних факторів (типу "я прийшов - тебе нема, підманула, підвела"), які безумовно впливають на людську форму статевих відно-син, яку називаємо коханням,- але аж ніяк не визначають її. Фізіологія як у тварин, так і у людей залишається тією ж, природною. Коли людина голодна і під рукою нема ножа і видел-ки, а тільки кусок вареного м'яса, то вона його спожиє, не дуже сумуючи за цими ознаками людськості (приналежності сервіровки столу). Коли людина в переповненому громадському транспорті сексуально збудилася, то вона там же і розрядиться, не чекаючи на відповідне місце і час.5

Третім, що визначає проблему статі як філо-софську, є наявність так званих збочень, чи відхилень від норми, в сексуальній поведінці людей, додамо і тварин також, що знову ж таки-визначає проблему статі як суто природ-ну. Сучасна сексопатологія на цих "відхилен-нях"! тримається. Найпоширенішим відхилен-ням є гомосексуалізм, який умовно існує в "чо-ловічій" (педерастія) і в "жіночій" (лесбійство) формах. За підрахунками німецьких дослідників на кожних 100 чоловік народжується приблиз-но 4-6 гомосексуалістів, при цьому на одну лесбійку припадає чотири педерасти. Отже, що ж це таке? К.Імелінський відповідає на це пи-тання однозначно, що не знає, відносячи це відхилення до "нетипових" відхилень (1986 рік) [6]. Щирість в сексології є найголовнішим методом дослідження. Обнадіює те, що це сто-сується не тільки деяких пацієнтів, а й дослід-ників, хоча далеко не всіх.

Щоб пояснити це явище треба зважити на філософський принцип єдності матерії, яка яв-ляє собою єдність протилежностей, між якими неминуче існує проміжна ланка (про це писав вже в IV ст. до н.е. Арістотель), яка і забезпе-чує неперервність процесу розвитку і роль якої може виконати те, шо суміщає в собі власти-вості (ознаки) як однієї протилежності, так і другої. І це не випадковість і не відхилення в процесі розвитку, а її (матерії) закон, йа що не звернув у свій чає увагу Гегель і проміжні ланки називав "неміччю" природи [7]. Наприк-лад, макро- і мікросвіт поєднує електрон, бо має властивості як речовини, так і поля (про-тилежні види матерії). Чоловіків і жінок по-єднує гомосексуаліст, бо за потягом він (вона) жінка або чоловік, а за органом - чоловік, або жінка. На мій погляд влучно говорять інколи про педерастів, що це жінки в чоловічому упа-куванні, а про лесбійок, що це чоловіки - в жіночому. Подекуди гомосексуалістів називають третьою статтю, але це очевидне заблуджен-ня. Ніякого третього статевого потягу, крім жіночого і чоловічого, і ніякого третього ста-тевого органу, крім чоловічого і жіночого', не-має Заслуга Фрейда перед наукою полягає в тому, що він мав мужність очевидне, хоча й неймовірне, назвати своїм іменем. Тобто сек-суальна поведінка людей визначається в першу чергу статевим потягом, а не статевим орга-ном [8]. Тому нонсенсом звучить думка амери-канського філософа XX ст. КФромма, який, називаючи себе неофрейдистом, твердить, що оскільки чоловічий і жіночий статеві органи є відповідними одне одному, то в принципі будь з ким може відбутися злягання [9]. Це було б в тому випадку, якби сексуальна поведінка виз-началася статевим органом, а оскільки вона визначається статевим потягом, то в принципі цього "принципу", про який говорить Е.Фромм бути не може.

Отже, причиною гомосексуалізму є необ-хідність в проміжній ланці в статевій сфері (як визначальній для природи), роль яко! і прире-чені виконувати ці люди. Тобто гомосексуалізм існує лише тому, що є гетеросексуалізм, який передбачає гомосексуалізм як проміжну ланку між статями.

Драматизм ситуації полягає в тому, що це явище стосується всіх, бо гомосексуалісти собі подібних не народжують (як вважав у XVIII ст. Вольтер) [10], адже вони взагалі не народжу-ють! їх народжують звичайні жінки, яких зап-ліднюють звичайні чоловіки. Подекуди трагедія в тій чи іншій сім'ї виникає через нерозуміння природності (в даному випадку можемо сказа-ти фатальності) цього явища і несприйняття його через гомофобію, коли або батьки рап-том! довідуються, що їх син (донька) гомосек-суаліст, або батько виявиться гомосексуалі-стом, що, безумовно, буде несподіванкою для дітей. Це трапляється тому, що деякі гомосек-суалісти намагаються "втекти" від себе, щоб не бути для оточення (гомофобів) "білою" во-роною. Вони одружуються, мають навіть дітей, а позбутися того, чого за природою позбутися не можна, так і не позбуваються. Крім цього "відхилення" існує ще педофілія (злягання з маленькими дітьми), геронтофілія (злягання з людьми похилого віку), зоофілія (злягання з тваринами), некрофілія (злягання з трупом) і т.д. Педофілію і геронтофілію можна пояснити неперервністю у віковому розмежуванні, зоо-філію - за принципом єдності всього живого, некрофілію - за принципом єдності живої і не-живої природи. Всі ці відхилення в строгому розумінні не є видхиленнями в сексуальній по-ведінці людей, бо гетеросексуаліст ніколи не буде за власним бажанням вдаватись до гомо-сексуалізму, педофілії, геронтофілії, не-крофілії, зоофілії і т.д.

Тому можна зробити висновок, що однієї форми в сексуальній поведінці не існує; кожна сексуальна група має свою норму сексуальної поведінки і програмується (задається) ця норма природою, що забезпечує її (природи) єдність і неперервність розвитку і омолодження за по-коліннями.

Четвертим можна назвати гермафродитизм [11], як тупикову галузку в статевому розвит-ку людини. Якщо в рослинному світі існування двостатевих рослин виправдане обопільним ви-конанням функцій, то людина виявляється над-то складною системою, щоб залишитись на рівні рослинного розвитку. Матеріал, який природа відпускає на формування статевого органу у гермафродитів розприділюється між двома органами (чоловічим і жіночим), тому як один, так і другий є просто недоформованими, тому не в стані.виконувати статеву функцію, а оскіль-ки статеві потяги (чоловічий і жіночий) взає-мознищуються, тобто ці люди в сексуальному плані є індиферентними, то в цьому і немає потреби. "Експеримент" природи тут потерпів цілковите фіаско.

Все вищенаведене підводить до думки, що очевидне не завжди є відомим, а тому поспіша-ти з оцінками не слід, а слід з'ясувати не-обхідність (причину) існування того чи іншого явища (неймовірного). Зробити це на основі за-пасу накопичених знань в сексології неможли-во, тому необхідний прорив. Немаловажним для цього є неупередженість поглядів.

Безумовно, ми лише торкнулися далеко не всіх аспектів (форм вияву) сексуальної поведі-нки людей, але проблема окреслена і викладе-не спонукає до кардинального перегляду по-передніх (існуючих) поглядів на сексуальну по-ведінку людей і ширше - на сферу статі вза-галі.

Таким чином, розуміння статевих відносин вимагає з'ясування таких понять як самоцінність сексуальної насолоди, гомофобія, гетерофілія, мінливість і полігамність статевого потягу, виз-начальна роль його в сексуальній поведінці, мастурбація як елементарна форма сексуаль-ного задоволення, засіб розрядки статевого збудження, багатоваріантність норми сексуаль-ної поведінки людей, гермафродитизм як ту-пикове відгалуження в статевій сфері

Без сучасного розуміння цих понять статеве виховання молоді і надалі залишатиметься рад-ше благим побажанням, ніж можливістю, не говорячи вже про дійсність, а без спрямовано-го статевого виховання (стихійність, на яку до цих пір покладаються, завдає більше шкоди, ніж вирішує проблему) юнацтва ущербним є самий виховний процес, а не людська приро-да, оскільки вона є природою, а не продума-ною інженерною системою. І треба поспішати, бо. як писав англійський фізик Джон Бернал. шо "можливо, не слід забігати наперед і обго-ворювати рішення, які ми на даний час не мо-жемо обгрунтувати? Але цілком може стати-ся, що так само непростиме вибачити, чекан-ня склавши руки, і таким чином свідомо зат-римувати наукові відкриття" [12].

Література

І. Цвейг С. Зигмунд Фрейд /Вчерашний мир. - М.: Радуга. 1991.
2 Орлов Ю. Половое воспитание и развитие человека. - М.: Просвещение, 1993, - С.5.
3 Гегель. Философия природы /Энциклопедия философских наук: в 3-х т. - М.: Мысль, 1975. - Т.2. - С.543.
4 Этическая мысль: Науч. - публицист. Чтения /Редкол..: А.Гусейнов й др. - М.: Политиздат, 1990. - С.53.
5 Дей Тревор. Секс от и до /Пер. с англ. О. Смуровой.-М. :Агентсво "ФАИР", 1998. - С.308.
6 Имелинский К. Сексология й сексопатология. - М.: Медицина, 1086.
7 Гегель. Философия природы /Энциклопедия философских наук: а 3-х т. - М.: Мысль, 1975. - Т.2. - С.551.
8 Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. -К: "Здоров'я", 1990. - С.17.
9 Фромм 3. Искусство любви. /Исследование природы любви. - Минск: Полифакт, 1990. - С 34-35.
10 Вольтер. Царевна Вааилонская.
11 Голубева И.Гермафродитизм, - Медицина, 1980.
12 Бернал Джон. Возникновение жизни /Пер. с ангя. -М.: Мир, 1969. - С.191.

 

 

nationalvanguard



 

   
вверх  Библиография г. Ивано-Франковск, Группа исследования основ изначальной традиции "Мезогея", Украина


Найти: на:
Підтримка сайту: Олег Гуцуляк goutsoullac@rambler.ru / Оновлення 

  найліпше оглядати у Internet
Explorer 6.0 на екрані 800x600   |   кодування: Win-1251 (Windows Cyrillic)  


Copyright © 2006. При распространении и воспроизведении материалов обязательна ссылка на электронное периодическое издание «Институт стратегических исследований нарративных систем»