НАЧАЛО  



  ПУБЛИКАЦИИ  



  БИБЛИОТЕКА  



  КОНТАКТЫ  



  E-MAIL  



  ГОСТЕВАЯ  



  ЧАТ  



  ФОРУМ / FORUM  



  СООБЩЕСТВО  







Наши счётчики

Яндекс цитування

 

      
Институт стратегического анализа нарративных систем
(ИСАНС)
L'institut de l'analyse strategique des systemes narratifs
(IASSN)
Інститут стратегічного аналізу наративних систем
(ІСАНС)



статья

Реалістичне відтворення характеру коронованих осіб без прикрас та ідеалізації властиве також портретам імператорів Філіппа Аравітянина та Максиміна Фракійця. В останній період рабовласницького Риму, коли вся вплив християнства, скульптурні портрети відзначаються схематизмом. Великі розміри, позбавлені життєвості обличчя, величезні, розкриті очі - характерні для даного періоду ознаки скульптури, статуях Костянтина і Валентиніана простежується відхід від естетичних норм античного мистецтва, від реалістичних засад.
У період імперії значного розвитку набула рельєфна скульптура. У Вівтарі Миру, спорудженому за часів Августа, стрічка фриза зображає прозі чолі з імператором, членами його сім'ї та почтом.
ШИРОКОГО розвитку рельєф набув за імператора Траяна. Сцени 200-го рельєфу колони Траяна, присвячені переможній війні римлян ськими племенами,- неповторні документи епохи. Вони розповідають про побут римлян, даків, військове мистецтво тої доби,
Період Римської імперії був періодом блискучого розвитку живопису. Будинки багатих римлян, як свідчать розкопки в Помпеях і Геркуланумі, багато оздоблювалися стінними розписами. Багатофігурні фрескові розписи на стінах будинків цих міст повторювали композиції грецьких живописців, наприклад, "Хлопчик Геракл із зміями" Зевксіса.
Особливого розквіту фрескові розписи досягли в провінціях імперії, на Сході, в Пальмірі.
Всесвітню славу здобув становий портретний живопис з некрополя .кого оазису (Єгипет). Тут традиції елліністичного мистецтва пере-: зі східними та римськими. Портрети виконувалися на дощечках, а полотні в техніці воскового живопису - енкаустики.
Заслуговує на увагу зображення немолодого чоловіка (І ст.). Реалістично відтворено його некрасиве обличчя. У напруженому погляді ми бачимо неспокій, що сприймається як скорбота за швидкоплинним життям. Майстерно використовуючи світлотінь, художник досягає майже скульптурного об'єму.
Цікаві образи, наприклад, Давида Авраама, збереглися в християнських катакомбах - підземних галереях і приміщеннях, що тягнуться під Римом на багато кілометрів. У дусі античних традицій виконувалися також розписи перших християнських базилік. Зображення святих, імператорів, чні сцени, присвячені життю і подвигам перших християн, нагадують реалістичне античне мистецтво. Під впливом християнської ідеології мистецтво поступово втрачає земний зміст, життєві реалістичні образи витісняються канонізованими образами святих. Так формувалося мистецтво нової епохи - середньовіччя.
Римс:ьке мистецтво завершує історію античного мистецтва. Воно відіграло великуку роль у формуванні художньої культури багатьох країн світу, льс писав, що без того фундаменту, який був закладений Грецією і Римом, не було б мистецтва і сучасної Європи. Видатні пам'ятки старо-римського мистецтва ввійшли в нашу свідомість як невід'ємна складова загальнолюдської культури. Вони становлять одну з яскравих і блискучих вершин, до яких піднялася людина в процесі художнього освоєння світу.

МИСТЕЦТВО СЕРЕДНІХ ВІКІВ

ВІЗАНТІЙСЬКЕ МИСТЕЦТВО

Після занепаду Римської імперії та поділу її на дві частини центром Східної імперії стає Константинополь, заснований у 330 р. на місці давньогрецького поселення Візантія. Звідси й походить назва величезної держави - Візантії, до якої входили в різні часи Македонія, Сірія, Мала Азія, Єгипет. Природно, що на мистецтво Візантії, яке розвивалося протягом майже тисячоліття (395-1453 рр.), впливали не тільки греко-елліністичні традиції, а й художня культура Переднього Сходу, а також варварських держав і сусідів-слов'ян.

В епоху середньовіччя християнська ідеологія проникає в усі сфери суспільного життя, підкорюючи собі філософів, науку, мистецтво. Світська й духовна влади доповнюють одна одну: могутні феодали одночасно були і всесильними церковниками. Мистецтво цього періоду мало виразно релігійний характер. Фізично й духовно досконала людина - провідний мотив античного мистецтва - перестає бути центром уваги художників. Тепер проповідуються аскетичні ідеали, віра у потойбічний світ стає могутнім знаряддям у руках церкви і диктує мистецтву основну тематику.
Мистецтво Візантії було підпорядковане догмам християнства. Художник повністю залежав від вироблених і раз назавжди встановлених православною церквою канонів.

Значні досягнення мистецтва Візантії пов'язані із храмовим будівництвом. Шедевром ранньовізантійської архітектури є собор св. Софії в Константинополі (532-537 рр.). Це величезна й масивна споруда, заввишки 55 метрів. В основі її композиції - тринефна базиліка - видовжена, прямокутна будівля. Високе склепіння увінчувалося гігантським куполом (його діаметр 31 метр), оточеним з двох боків напівкуполами. Сорок вузьких вікон, розміщених в основі центрального купола, пропускають у внутрішнє приміщення світло, завдяки чому конструкція здається легкою і простою.

Пізніше, у IX ст., панівним в архітектурі стає так званий хрестово-купольний тип церковних споруд. Ці храми увінчувалися банями-куполами. Прикладом пам'ятників цього типу є храм Феодора в Афінах.,

До визначних памятників візантійської архітектури належать храми, довалі в Равепні: тринефна базиліка Сан Аполінаре (549) і центральнокупольпа церква Сан Вітале (526-547), оздоблені розкішними мозаїками.

З часом загальний план споруд ускладнюється, збагачується зовнішній декор: мозаїчний орнамент, скульптурні зображення. Внутрішні стіни приміщень майже суцільно покриваються фресками і мозаїками.

На візантійський живопис, який, па жаль, погано зберігся до наших часів, помітно вплинули елліністичні традиції. Мозаїка в церквах Нікеї, Равенни та Фєссалонік, фрески в Кастельсепріо зображують сцени, пов'язані з життям Христа.

Уявлення про ранній період живопису Візантії дають мозаїки Равенни, зокрема церкви Сан Вітале. Серед кращих - композиції "Імператор Юстиніан з почтом" та "Імператриця Феодора з почтом". Кольорова гама мозаїк насичена яскравими золотистими, білими, голубими, червоними барвами, які мерехтять і переливаються.

Живописна культура Візантії досягає розквіту в IX-X ст. До цього періоду належать мозаїки церкви св. Софії, які зображають сцени міфічних персонажів та історичпих осіб: імператор Лев Мудрий перед троном Христа, імператор Костянтин дарує Богоматері засноване пим місто і т. и. Об'ємне моделювання, портретна схожість, благородні пропорції фігур, застпа, багата кольорова гама характеризують ці мозаїки.

Зразки пізніших мозаїк збереглися в церквах У сліпня в Нікеї та в Дафні (біля Афін). Мозаїки тут складають органічну єдність з конструкцією храмів. Вони розміщені у верхній частині будівель і добре узгоджені із загальними архітектурними формами.

НИЩІВНОГО удару Візантійській імперії па початку XIII ст. завдали ові походи. Храми і палаци були пограбовані, художні цінності - вивезені, майстри, які залишилися живими, емігрували. Проте вже на межі ХІІІ і XIV ст. у візантійській культурі почалося своєрідне відродження мистецтва.

Повернення до традицій античності сприймалося як утвердження свого національного стилю. У живописі в цей час розширюється тематика, у композиціях переважають розповідні елементи, зростає роль пейзажу. Стіни храмів покривають багатошаровими фресками, більш використовується декор. Відомими пам'ятниками цього часу є мозаїки моттастиря Хора в Константинополі. Сцени на біблійні сюжети пройняті життєвою вірогідністю та емоційністю.

Значного розвитку досягає у Візантії іконописне мистецтво. У музеях зберігаються чудові зразки візантійських ікон. Третьяковську галерею прикрашає знаменита ікона Володимирської богоматері, привезена з Візантії до Київської Русі ще в XII ст. Вона втілює благородство, ніжність, материнську красу. До жіночого лиця горнеться дитя. Мати ніби передчуває трагічну долю сина. У її очах застиг смуток. Один із шедеврів живопису - ікона "Дванадцять апостолів" - знаходиться в Музеї образотворчого мистецтва в Москві. Роботі властиві чіткий композиційний ритм, тематично-смислова єдність, благородні барви.

Велике місце у візантійській художній культурі займала мініатюра.

Вона значною мірою відбивала реальну дійсність і подекуди наслідувала античну традицію. До кращих творів слід віднести Паризький псалтир (X ст.). У мініатюрі "Давид, що грає па лютні" образ музиканта приваблює реалізмом, значне місце в композиції відіграє пейзаж.

Зберігаючи античні традиції, візантійсько мистецтво виробило власний урочисто-репрезентативний стиль, пов'язаний головним чином з церковними догматами. Майстри Візантії зуміли надихнути канонічні форми реальністю, живими ознаками часу, емоційно наситити зображення.

У 1453 р. внаслідок турецького завоювання Візантія припинила своє існування. Проте тшлив її культури яскраво позначився на мистецтві Західної Європи, південних слов'ян, Київської Русі, Закавказзя.

***

Після падіння Риму (476 р.) на території Західної Римської імперії виник ряд варварських держав. На зміну рабовласництву прийшов феодальний спосіб виробництва. Праця кріпаків змінила працю рабів, що спричинило до дальшого розвитку продуктивних сил.

Історія мистецтва середньовіччя ділиться на три основні періоди, що збігаються з виникненням ряду варварських держав, розвитком феодального способу виробництва, зміцненням влади світських і духовних феодалів, зростанням ролі міста, утворенням міських комуп. У кожний з цих історичних періодів мистецтво відзначалося певними стилістичними особливостями. Дороманський (V-X ст.), романський (XI-XII) і готичний (XII-XV) стилі складають майже тисячолітню історію середньовічного мистецтва.


ДОРОМАНСЬКЕ МИСТЕЦТВО

У дороманський період формувалися феодальні відносини в Європі. Процес "варваризації" греко-римської цивілізації супроводжувався одночасно і засвоєнням античної культури численними варварськими племенами і народами. Ці племена, народи знаходилися під впливом античної художньої культури, але зберігали свої мистецькі традиції.
Характерним для цього періоду є мистецтво остготів. У 493 р. остготи заснували у Північній і Середній Італії своє королівство з центром у Ра-поппі. За 60 років існування королівства вони побудували кілька своєрідних архітектурних споруд.

Найбільш цікавим пам'ятником архітектури остготів є гробниця Теодо-ріха в Равенні (526-530 рр.). Це невелика центрична будівля, яка завершується перекриттям з монолітного каменя. Цей камінь добули на березі Адріатичного моря і привезли в Равспну. До висоти гробниці насипали землю і на неї підняли моноліт.
Велика роль у розвитку дороманського мистецтва належить мистецтву франків. Королівство франків було одним з найбільших і пізпіше стало центром майбутньої імперії Карла Великого. Перший етап розвитку франкського мистецтва збігається з історичного епохою меровінгів (франські володарі вважали себе нащадками легендарного вождя Меровея). У мистецтві переважали риси наївного розуміння дійсності: орнаментика мала здебільшого фантастичний характер, У наступний, так званий період анування кароліягів (VIII-X ст.) відбувся певний розквіт архітектури. Відомо, що в цей час будівництву замків, палаців і культових споруд приділялася велика увага. Прототипом середньовічного замку стали бурги, що кладалися з веж і комплексу будинків, оточепих ровом з водою. Резиденції правителів мали вигляд фортець. До їх складу обов'язково входили церковні споруди. Відома королівська капела в резиденції Карла Великого - Аахені, побудована між 795 і 805 р. Споруда має центричну будову з висо-ш восьмикутним залом, перекритим куполоподібним склепінням. Аахенську капелу вважали чудом будівництва, зразком, гідним наслідування.

При Каролінгах високого розвитку досягло мистецтво переписування і ілюстрування книги. Широко використовувалися орнаменти. Сюжети євангелія виконувалися яскравими фарбами, застосовувалася позолота.

Декоративно-прикладні форми мистецтва Західної Європи представлені цей період ювелірною пластикою (у франків), різьбленням на кістці, рельєфами на кам'яних придорожніх хрестах (в ірландців та англосаксів). Невідомі майстри творчо розвивали мотиви орнаментики, запозичуючи декоративні прийоми митців східних народів. Зростання соціально-політичної функції церкви позначилося на образотворчому мистецтві, хоча народні елементи безсумнівно відігравали основну роль.

Канони християнського мистецтва й традиції народної творчості були у доороманський період провідними. У глибинах мистецтва варварських держав поступово визрівали риси, які стали визначальними для пізнішої культури середньовіччя.


РОМАНСЬКЕ МИСТЕЦТВО

Характерною ознакою середньовіччя була збройна боротьба за владу к феодалами. Найбільший феодал - церква - активно втручалася в кусобні війни, хрестом і мечем захищаючи свої права.

У більшості європейських країн в XI-XII ст. панівним стялем був романський. Найінтенсивніше в цей час розвивалася архітектура. Храми, композиційно розвивали форму базиліки, всередині поділялися на окремі частини. Конструкції романських храмів внаслідок недостатнього рівня будівничої техніки були надто важкими. Хрестові або циркульні склепіння угримували масивні стіни, вежі, важкі стовпи. Тринефні базиліки часто оздолювалисн рельєфами.
У цивільному будівництві романський стиль представлений феодальним замком - фортецею з донжоном - круглого, зручною для оборони сторожовою вежею.

Романські будівничі, виходячи передусім із стратегічних міркувань, стосовували споруди перга за все для військових потреб. Протягом ХІ-XII ст. сформувався і тип середньовічного міста, яке забудовувалося стихійно. Серед численних халуп ремісників височіли храми й будинки багатіїв. У XII ст. виникають перші кам'яні ратуші.

Разом з архітектурою розвивалися настінний живопис і монументальна скульптура. Вони також підпорядковувалися інтересам церкви. Звідси і символічний характер зображень. Головне місце в живопису й скульптурі займали сюжети з біблії та євангелія. Христа зображали завжди більшим, ніж святих. Високим декоративним рівнем виконання відзначалася книжкова мініатюра, де особливу роль відігравали орнаменти - умовні зображення птахів і фантастичних істот.

У Франції раніше від інших феодальних держав склався романський стиль. Собори півдня країни і нині вражають своєю величчю. Для них характерне органічне поєднання з природою. Головний західний фасад храму і вівтарна східна частина щедро оздоблювалися скульптурою, центральний неф у багатьох випадках був значно вищим від бокових. Вертикалі башт, напівкруглі виступи невеликих капел в абсиді, видовжений хрест, покладений в основу композиції будови - усе це визначало приналежність будови до певної архітектурної школи.

Безкінечні війни, походи хрестоносців на Близький Схід сприяли будівництву фортець. Своєрідною була й архітектура замків. Серед романських фортифікаційних споруд найкраще збереглася оборонна цитадель міста Каркасона.
Розвивався романський стиль і в архітектурі роздріблепої феодальної держави. До найкращих пам'ятників німецького зодчества цього періоду слід віднести собори в Вормсі, Шпеиєрі та Майнці.

Недоступною фортецею височіє над містом собор у Вормсі (1181-1234). Його чотири кутові вежі, паче грізні вартові, охороняють споруду. Чіткі геометричні форми, вузькі вікна-бійниці, могутні стіни, скупо декоровані аркадами та архітектурними поясками під карнизами,- все це символізує недоступність споруди.

Німецькі будіїшичі створили чимало оборонних замків. Найбільші серед них, так звані імператорські пфальци, позначені грандіозним розмахом, з численними складами, конюшнями, житламп тощо.

Стратегічно передбачливі феодали надійно будували їх. Наприклад, тюрінгський ландграф звів споруду на високій скелі біля перехрестя доріг, що вели з Гесена в Тюрінгію і таким чипом контролювали усю місцевість.

На мистецтво Італії впливала своєрідність її історичного розвитку, В гостру політичну боротьбу тут включилися і феодали, і окремі міста-держави.

Країна впродовж багатьох століть була ареною боротьби з іноземними загарбниками. Італійське мистецтво зазнавало різноманітних впливів. На півдні, в Сіцілії та Венеції відчувалися впливи Візантії, у північних районах Ломбардії виявився романський стиль. Своєрідністю позначено мистецтво Рима, Тоскани. Найбільш знаменита споруда Венеції - собор святого Марка був завершений в період готики.

Романська архітектура народилася у Ломбардії, що межувала з державами по той бік Альп. Міський комунальний лад забезпечив розвиток у ній середньовічної культури.
Ломбардські храми виділялися красою декору, багатством арочок, колон. Будівничі звертали особливу увагу на оздоблення порталів. Білий мармур облицювання надавав спорудам святкового вигляду.

Типовим зразком італійської архітектури с церква Сап Дзено у Вероні, що має струнку давшицю. Фасад церкви прикрашелий порталом з виступаючим навісом, декоративний, з численними рельєфами. Такий тип фасаду характерний для багатьох ломбардських споруд.

Ще більш урочисто і святково сприймаються споруди знаменитого ліванського ансамблю, куди входять собор, кампаніла (так звана "падаюча вежа") і баптистерій, розміщені за межами міської забудови. Фасад собору поділяється рядами струнких аркад, розташованих у кілька ярусів. Такими самими аркадами декорована падаюча вежа.

Романська культура Іспанії, зокрема архітектура пов'язана з історичною долею цієї країни - війною проти арабів (реконкістою), які в VII ст. захопили майже весь Піренейський півострів. На звільненій території утворилося ряд держав: Леон з Галісією, Каетідія, Наварра, Арагон, Каталонія. Французькі ордени монахів, які дбали про поширення своєї влади в Іспанії, вели будівництво нових споруд у романському стилі. Типовим романським храмом, близьким до французьких зразків, є собор у Сант-Яго де Компостела (1078-1128). Проте в романських спорудах Іспанії відчутний вплив мавританського стилю. Це спостерігається насамперед в орнаментальних прикрасах, у композиціях арочок, у використанні мінаретів.

Архітектуру Іспанії, так би мовити, формували війни. Майже всі будівлі нагадують фортеці з недоступними стінами, численними вежами, вузькими проходами. Вони займали вигідне для оборони місце, часто споруджувалися в горах. Зразком середньовічного міста-фортеці може бути Авіла, розташована серед скелястих вершин. Грізні мури з вежами великим кільцем оточують її. Вузенькі вулички, будинки замкового характеру нагадують суворі часи раннього середньовіччя.

Вплив романської культури спостерігається і в Англії. Зв'язок Апглії з континентом зміцнився після завоювапня її 1066 р. герцогом Нормандії Вільгельмом Завойотшиком. Це прискорило процес феодалізації і зблизило англійську культуру з французькою. Романські собори з монастирями складали тут єдине ціле. Вони, як правило, були оточені рядом прибудов, стіни яких не виглядали масшшо, бо мали численні прорізи аркад, вікон. Собори в Ілі й Дерхемі палежать до характерних романських культових споруд.

Ромапський стиль поширився в усіх європейських країнах. Розпиток ремесел і промислів сприяв розвитку міст у найбільшому місті Чехії Празі, яка була заснована в IX ст., у XII ст. виріс красивий білокам'яний собор св. Іржі. Замковий характер мала й архітектура Польщі. Тут широко застосовувалися ротондові (круглі) споруди. У скандінавських країнах романський стиль склався під впливом німецького та англійського мистецтва.

Романські споруди щедро оздоблювалися скульптурою. Скульптурні постаті були різними щодо пропорцій і масштабів (це залежало від того, кого зображували, і від форм архітектури). Так, статуї, розміщені па коло-пах, були вищим іт, ніж ті, що знаходилися па фризах. Працювали скульптори в основному з каменем. Романським скульптурним творам у Франції властива сувора канонізація сюжетів і самих образів. Перші скульптури являли собою спроби пластичного осмислення форми капітелі шляхом введення до неї людської постаті. Поступово розвиток романської пластики приводив до посилення емоційного начала (портал церкви Сен П'єр в Му-ассаку, початок XII ст.).

Розвиток романської пластики у Франції завершують скульптури біблійних персонажів і святих на західному, так званому "королівському" порталі собору в Шартрі. Реалістичне світосприймання художника особливо виявляється в статуях, розміщених на консолях, жести постатей надзвичайно виразні, художник одягає їх в сучасний йому одяг.

У Німеччині скульптура прикрашала здебільшого не фасад, а інтер'єр храмів. Використовувалися різлі види декоративної пластики: бронзові та кам'яні надгробки, дерев'яні пульти, світильники тощо. Використовувалася техніка литва. Важливою подією було створення бронзових дверей для церкви св. Михайла в Гільдесгейш. На дверях - шістнадцять рельєфів на сюжети з біблії і євапгелія. Виразні щепи про вигнання Єли з раю, втеча з Єгипту, суд Шлгата тощо.

Оригінальний монумент, що зображує лева, стоїть перед замком у Брауншвейгу. Динаміка напружепого тіла, поривчастість хижої постави, оскал пащі - все це створювало повний життєвої сили образ, що символізував безмірну владу і войовничість князя.

Своєрідністю позначений розвиток іспанської скульптури цього періоду. На пластику досить помітно вплинуло арабське мистецтво. Тут, зокрема, була поширеною дерев'яна розмальована пластика - важливий -вид народного мистецтва. Романський стиль виразніше виявився у скульптурах Портика слави собору Сант-Яго де Компостела, виконаних майстром Маттео в 1183 р. Численні фігури святих, пророків і апостолів підкоряють життєвістю виконання, індивідуальністю характеріи.

В інших європейських феодальних державах і князівствах романська скульптура відзначалася певною умовністю, площинністю, схематизмом.

У зв'язку з романською архітектурою розвивався монументальний живопис. Живописні зображення були площинними, трактувалися умовно. Велику роль відігравала символіка образів. Розміри постатей мали ієрархічний характер. Фігура Хрнста завжди була більшою, ніж фігури апгелів і апостолів.

Для романського мистецтва релігійні мотиви були головними. Проте дуже часто зображувалися фантастичні істоти, використовувалися сюжети :І народних казок. У розписах бачимо і музик-скоморохів, акробатів. Роботи виконувалися в техніці фрески, за винятком Італії, де візантійські мистецькі традиції знайшли своєрідне втілення в мозаїчних композиціях.
Монументальний живопис набув значного розвитку у Франції. Тут величні собори оздоблювались яскравими розписами. Художники створювали композиції, які вражали розмахом фантазії. Художник міг, наприклад, поруч із святими намалювати семиголових драконів, фантастичних комах тощо. Саме так і зробив автор фресок "Боротьба архангела Михайла з драконом", "Побудова Вавілонської вежі", що виконані в церкві Сен Са-БЄН сюр-Ґартап (область Пуату).

Пам'ятники живопису Франції за кольором фону умовно відносять до двох шкіл: "школи світлових фонів", яскравим прикладом якої є згаданіфрески з церкви Соп Савеп, і "школи сипіх фонів" з центром у знаменитому бургундському монастирі Клюні.

Романський живопис Німеччини підпорядковувався головним чином ірхітектурі. Святих малювали в урочистих, застиглих позах. Більш реалістично художники зображали сюжетні сцени, наприклад зцілення Христом фокаженого.

Впливи візантійського мистецтва поширилися в романському живопису талії. Це виявилося, зокрема, у мозаїчних циклах собору в Чефалу (1148-1189 рр.), творцями яких були грецькі майстри. У консі абоиди - іанівпостать Христа, під ним - зображення Марії-Орапти з чотирма євап-¦елістами по боках, ярусом нижче - дванадцять учнів і послідовників Триста.

Візантійські впливи простежуються також у живопису Венеціанської (еспубліки, проте тут, наприклад, у мозаїках собору Рапенни вже не ви-¦римана канонічна сувора послідовність у розміщеппі розписів, якої додер-кувались майстри Візантії,
Багато пам'ятників романського живопису збереглося в Іспанії. Розпн-;и соборів мають ряд спільних особливостей: образи суворо канонізовані, рарби насичені. Улюбленим тут був також живопис на дереві, який зумо- створення вівтарних зображень Христа і Марії, так званих фропталес. У романському мистецтві високого рівня розвитку досягає художнє )формлення рукописної книги. Художники прикрашали сторінки краснішій каголовиими літерами (ініціалами), візерунками, віньєтками. З часом ['являються ілюстрації до тексту - власне книжкова мініатюра.

Найдавнішими пам'ятниками книжкового мистецтва Франції є Апока-іїпсис із Сен-Севера (1028-1072), Біблія Хардінга, позначені впливами шглосаксонської мініатюри.

Німецькі романські рукописи оздоблювалися ілюстраціями із зображен-м імператорів, наприклад, Оттона Ш. Жіночі постаті, що розміщувалися [оряд, символізували підвладні слов'янські землі, Рим, Галію, Німеччипу. їустрічаються в рукописах зображення євангелістів, а також пейзажі (як юн). У Німеччині виникло дві школи книжкового мистецтва -~ рейхенау-;ька і трірська.

Великих успіхів книжкове мистецтво досягло ЇЇ Англії. Найбільш ранні їукописи X ст., створені представниками вінчестерської і кептерберійської пкіл, щедро оздоблені й ілюстровані. Це знаменитий "Бевгедікціонал в. Етельпольда" і біблія Кедмона. У Хї-XII ст. багато книг з ілюстрація-їй насичені побутовими сценами, зображеннями рицарів, воїнів і монахів. У романському мистецтві розвивалися різьблення, литво, карбування, кацтво, ювелірна справа, килимарство, мистецтво емалі. Всесвітню славу, саприклад, здобули емалі, що вироблялися у французькому місті Ліможі. Романське мистецтво підготувало перехід до наступного етапу розвитку ахідноєвропейського мистецтва - готики. Порівняно з попереднім періоди у будівельному і художиьому відношенні романська архітектура була фоком вперед. Вона втілювала ідею колективної праці людей, Архітектурі сідпорядковувалися всі інші види мистецтва, зокрема скульптура і живо-гис. І у цих галузях спостерігаємо значні якісні зміни у художньому пізнанні світу.

МИСТЕЦТВО ГОТИКИ

Між романським і готичним стилем чіткої межі немає. У творах XII ст. так званого золотого періоду романського мистецтва, уже помітні елементи готичного стилю - вершини художньої культури епохи середяьовіччя.

Перехід до готичного мистецтва зумовлений розвитком продуктивних сил феодального суспільства, зростаплям міст, утворенням комун, посиленням монархічної влади і послабленням ролі феодалів. Централізована королівська влада була потрібна панівному класу для придушення численних селянських повстань. У цей період загострюється боротьба між релігією і наукою, між вірою і знанням.

У готичному мистецтві щедро використовуються елемепти народної творчості. Людські образи набувають реального змісту, посилюється їх індивідуальна і психологічна характеристика.

Панівним видом мистецтва залишається архітектура. Завдяки розвитку будівельної техніки з'явилася каркасна система. Вона й знаменувала ви-никпення готичного стилю в зодчестві. Масу стіни полегшували великі вікна, а вагу склепіння зменшували нервюри - виступаючі ребра, що сходилися на опорних стовпах. Склепіння стало набагато легшим, і весь тягар тепер припадав на опорні стовпи. Щоб їх зміцнити, особливо в тих місцях, де концентрувалася вага склепінь, зовнішня стіна підпиралася контрфорсами. Вагу середнього (найвищого) склепіння з обох боків приймали на себе напіварки або аркбутани, перекинуті над дахами бокових, більш низьких нефів.

Своєї вершини готична архітектурна система досягла в культовому будівництві. Громадське життя в цей період зосереджується саме в соборах. Тут читалися університетські лекції, розігрувалися театральні містерії, відбувалися засідання міського магістрату, різних цехів, чинилися судові розправи та укладалися перемир'я після кровопролитних війн.

Будівництвом соборів займалися вже не монастирі, а цехи ремісників на чолі з головним майстром, якому підлягали спеціалісти різпих професій. Головні майстри-архітектори були людьми високоосвіченими. Готичні собори демонстрували синтез архітектури, скульптури і живопису. Площини фасадів, особливо західного, щедро оздоблювалися пластикою, вікна заповнювалися вітражами. На стінах тіснилися зображення фаптастичних істот - химер, драконів, змій, риб. Навіть водозливи мали форму скульптур. По боках порталів собору, у галерейках верхнього ярусу розміщувалися різноманітні статуї- їхне розташування так само, як і вибір сюжетів, було суворо регламентоване церковними догмами. Центральний портал західного фасаду найчастіше присвячувався Христу, правий - мадонні, лівий - певному святому. Крім того, на порталах містилися алегоричні зображення місяців, пір року. Як бачимо, символічні церковні образи поєднувалися з реальними. Обов'язковим елементом порталу була так звана роза - кругле вікно, рама якого виконувалася з різьбленого каменя.

Готичні вікна прикрашалися вітражами - своєрідними живописними композиціями з різнобарвного скла.

Стильові ознаки раннього готичного мистецтва знаходимо в монументальних спорудах Франції другої половини XII ст. (у Нуайопі, Лані, Суассоні та інших містах). Дві області - Іль-де-Франс і Шампань відігравали значну роль у формуванні готики.
Кульмінаційним завершенням мистецьких пошуків ранньої готики став собор Паризької богоматері (Нотр Дам де Парі). Будівництво собору розпочалося 1163 р., а завершилося в середині XIII ст. Вражають масштаби цього колоса - 9000 чоловік вміщувала п'ятинефна базиліка під час святкових церемоній.

Побудований у центрі Парижа на острові Сіте, утвореному течією річки Сени, собор органічно вписусться в пейзаж сучасного міста. Західний, особливо пишно оздоблений фасад, прилягає до красивої площі. Три перспективні портали членують стіну нижнього ярусу. Ряд скульптур, що знаходяться в нішах над порталом, утворюють фризоподібну "галерею королів". Трохи вище, у центральній частині - вікна-пітражі, які наповнюють приміщення рожево-голубим тьмяним світлом. Від основи до третього ярусу по всій площині фасаду розміщуються стрільчасті арки, які підкреслюють довжину вертикальних ліній, надають будівлі легкості, стрункості. Західний фасад вінчають дві стрункі башти.

В інтер'єрі також підкреслено вертикалі. Арки й вікна у верхніх ярусах ще більш видовжені.

Важливе значення в історії готичної архітектури має Шартрський собор (1194-1260 рр.)- ВИСОКІ вежі, що підкреслюють силует фасаду, три низьких портали, високі вікна другого ярусу, велика роза - усе це справляс на глядача, який входить у широкий центральний неф собору, глибоке враження. Як єдино просторове ціле сприймаються бічні нефк. Інтер'єр собору пронизаний тьмяним світлом, переломленим через вітражі.

Дальший крок у розвитку синтетичної єдності готичної архітектури і скульптури - Реймський собор. Його портали оздоблепо численними статуями, що відзначаються життєвою виразністю. Скульптурні твори розміщені пе тільки в галереї королів, а й по боках рози, вікон, па стінах. Численні ніші, вежі, стовпи, колонки складають одне ціле з площиною стіни. Увесь собор спрямований угору. Динамічність підсилюють гостроверхі вежі - пінаклі, видовжені арки.

Реймський собор - одне з найкращих творінь високої готики. Він споруджувався протягом століття (1212-1311), Відомо ряд майстрів, що брали участь у його будівництві. Серед них - Жан з Орбе, Жан де Луп, Гогяе де Реймс.

За легепдою, на місці, де був закладений собор, хрестили першого короля фраттнів Хлодвіга. У Реймському соборі коронувалися французькі королі. Тут освячувала свій меч Жанна д'Арк.

До найпізніших пам'ятників зрілого готичного мистецтва належить собор в Ам'єні (1218-1268). Серед французьких будівничих існувала цікава приповідка; "Хто хоче побудувати найдосконаліший собор, той повинен взяти від ПТартра башти, від Парижа фасад, від Ам'спа поздовжній корабель, від Реймса скульптуру".

Досконалі конструктивні прийоми забезпечили значні масштаби будови (висота нефа 45, довжина - 145 м).

Багатством декоративних форм, гармонійною пропорційністю відрізняється від Інших пам'ятників готики капела Сент Шапель (1245-1248) у Парижі. Незначні розміри споруди та особливості конструкції дали змогу уникнути масивних аркбутанів - фасад капели вражає витонченістю та легкістю. Інтер'єр капели оточують високі стовпи-стебла, які переходять у нервюри склепіння. Великі вітражі наповнюють приміщення примхливим мерехтінням червоних, синіх, бузкових барв.

У середньовічній Франції інтенсивно розвивалося і цивільне будівництво. У період пізньої готики в Парижі та інших містах країни було вбудовано чимало приміщень для цехів, ратуш, житлових будинків, розвивалася оборонна архітектура. Яскравим прикладом монастирської готики стало мініатюрне містечко Мон Сен Мішель, розташоване на невеличкому острові біля узбережжя Нормандії. Із споруд, які збереглися, приваблює увагу замок в Авіпьйоні.

Французька готика значно вплинула па мистецтво Німеччини. У німецькій архітектурі довго зберігалися романські традиції. Композиції споруд відзначалися простотою і монументальністю. Особливо часто зустрічалися однобаштові собори.
У ЗО-40-х роках XIII ст. відбувається процес становлепня готики, позбавленої романських впливів. Найвидатнїшим пам'ятником цієї перехідної доби є церква св. Єлизавети в МарбурзІ. Трл нефи церкви однакові за висотою. Над західним фасадом здіймаються дві великі башти з високими чотиригранними шатрами. Готичну розу замінює стрільчасте вікно. Порівняно з французькими соборами значпо скромніше оздоблення екстер'єру: площини фасаду і бокових стін заповнепі тільки контрфорсами, які підкреслюють суворий аскетичний вигляд споруди. Так, у Фрейбурзі (південно-західна Німеччина) споруджується храм з однобаштовим фасадом і цей тип надалі стає популярним.

Яскраво виявився вплив мистецтва Франції на німецьке готичне мистецтво у споруді Кельнського собору (1248-1880). Собор має дуже широкий центральний неф, багату скульптуру.

Цегляна кладка, яку застосовували в північних районах Німеччини, стала з часом дуже поширеною. Поєднання рельєфної цегли з кольоровими полив'яними плитками створювало цікаві живописні ефекти.

Найвиразніше особливості німецької цивільної архітектури виявляються в будівлях ратуш і готелів. Особливу увагу будівничі звертали на оздоблення інтер'єрів. На відміну під французької готики, численні скульптурні зображення розміщувалися не па фасаді, а саме в приміщеннях.

З кінця XII ст. готичний стиль пабирас бурхливого розвитку в мистецтві Англії. Становлення англійської готики збігається з централізацію і піднесенням економіки країни. У цей період формується англійська національна культура.

XIII-XIV ст.- період розквіту готичної архітектури. Характерним для церковної архітектури є значне збільшення довжини і зменшення висоти будов. Склепіння соборів, як правило, невисоке, французька система аркбутанів і контрфорсів не дістала тут свого розвитку, на фасадах немає роз. Стіни зовні пишно оздоблювалися з усіх боків, бо споруди зводилися, як правило, в центрі міст. Інтер'єри також мають свої особливості. Складне переплетіння нервюр на склепіннях створює урочистість.

Готичний стиль в англійській архітектурі зберігається довше, аніж в інших країнах Західної Європи. Його форми поступово консервуються, стають все більш витонченими, іподі навіть штучно рафінованими.

Одним з перших пам'ятників англійської готики б Кентерберійський собор. У 1175 р. французький будівничий Гійом із Сана розпочав перебудову його хорів. У композиції собору відчутні впливи французької готики. Це і традиційні башти, що вінчають фасад, і східна абсида з обходом, і численні прибудови, наче нанизані на одну вісь.

Серед англійських соборів такого типу бачимо капелу Генріха VII у Вестмінстерському абатстві, що була місцем коронації та поховання королів.

Готичний стиль у XIII-XIV ст. поширився і в інших країнах. В Іспанії готичні форми збагатилися елементами мавританського стилю. Центрами іспанської готики стали міста Толедо, Барселона. Характерним для готичного стилю тут є значна ширина споруд, однакова висота нефів, невеликі розміри у вікон.

В Італії у зв'язку з бурхливим розвитком міст і утворенням комун уже в XIII ст. виникла культура проторенесансу. Середньовічний характер найдовше зберегла архітектура. Найбільш відомі пам'ятники того періоду - собори Сан Фраическо в Ассізі, Санта Марія Новелла у Флоренції. Пізньою готичпою спорудою в собор у Мілані, який відзначається великою кількістю декоративних веж і шпилів.

Готичний стиль набуває поширення в півпічпій Європі (Нідерланди), а також у східній (Чехія та Польща). Провідним чеським архітектором періоду готики є Потер Парлерж, який збудував собор св. Віта в Празькому граді, Карлів міст через Влтаву (XIV ст.).

Чимало готичних пам'ятпиків збереглося в Польщі. Найбільш відомі - Вавельський замок, Маріацький костьол і Ягеллонський університет у Кракові. Поширеними були ратуші, що складалися з дво-триповерхового корпусу і вежі з годинником.
Як панівний вид мистецтва архітектура найповніше відбила естетичпі ідеали середньовіччя, з'єднавши розум і фантазію в єдине ціле. Готична конструкція засвідчила високі технічні можливості будівництва, вона розв'язувала важливі художні завдання епохи. Пам'ятники готичної архітектури зберігають свою поетичність, чарівну красу до наших днів.
Значні зміни відбуваються в готичпій скульптурі, роль якої в оздобленні архітектури все більше зростає. Розвиток скульптури позначений дальшим наближенням до життя, зростанням інтересу до психології героя. Розташування скульптур на соборах, основні образи і художнє вирішення регламентувалися церковними правилами. Але незважаючи на цс, велике місце займали перелігійні сюжети, наприклад, зображення сезонних робіт, фаптастичних химер, звірів і птахів.
Зародження готичного стилю в скульптурі Франції почалося п провіїг-ції Іль-де-Франс. Пластичний декор абатства Сеп-Депі став своєрідним зразком для пізніших творів.


Видатними пам'ятками рашіьоготичної скульптури є статуї і рельєфи західного фасаду собору Паризької богоматері, присвячені сцепам з життя Христа.

Важлива віха в розвитку монументальної пластики - статуї південного фасаду Шартрського собору. Образи святих індивідуалізовані, хоча самі фігури дещо схематичні. їхню пластичпу виразність посилюють жести, а також драпіровки. Про значні досягнення готичних майстрів свідчать яскраві образи святих Мартіна, Григорія, Ієроніма, Теодора.

Скульптури Ам'єнського собору - окраса готичного мистецтва. Сюжети з життя Христа, Марії, про Страшний суд відзначаються великого життєвістю. Помітно земне розуміння релігійних образів, відчувається проникнення світських елементів і в їх трактування. Постаті героїв позбавлені застиглої фронтальності, у них відбиваються реалістичні риси. Надзвичайно життєві рельєфи. Вони зображають діда, що грісться біля вогнища, косаря та ін. Одним з найкращих творів монументальної пластики Лм'спського собору є статуя Христа біля головного входу, названа сучасниками "Прекрасним богом". Ам'єнський Христос-реальна людина, його образ позбавлений умовності і аскетизму, властивих скульптурі попереднього періоду.

Символічні зображення дванадцяти місяців, розміщені па лівому порталі собору, що розповідають про тодішній побут і селянську працю - один з кращих календарів готики. Відповідно до пір року селяни займаються певною роботою: весною обробляють виноградник, влітку косять сіно, жнуть хліб, восени збирають фрукти.
Інтерес до розкриття психології людини спостерігається у скульптурах Рейнського собору. Статуї центрального порталу з композиції - "Благовіщення", зокрема ангели, сповпепі грації і простоти, Іосиф полонить своєю схвильованістю, Марія чарує красою.

Французька пластика розпиналася по шляху передачі душевних пере-живапь людини і тому в пізній період готики виникає потреба добиватися портретної схожості. Про посилений інтерес до портрета свідчать статуї Карла V і його дружини Жанни Бургундської з капели шпиталю для сліпих у Парижі.

Німецька пластика, на відміну від французької, використовувалася в осповпому для оздоблення інтер'єру храмів. Особливості німецької готики відбиває яскраво розмальована скульптура порталу Золотих воріт у Фрсй-бурзі (1240 р.). Чудові скульптури правого порталу західпого фасаду знаменитого собору в Бамберзі. Тут зображені імператор Генріх II і його дружина Кунігунда. Значне узагальнення і водночас портретність притаманні Вамберзькому вершнику - скульптурі, встановленій на одному із стовпів інтер'єру цього собору. Він є втіленням мужності, прагнення до свободи, гордості. Бамберзький вершник вважається найкращою кіппого статуєю середньовіччя.

Цінним у німецькій готичній скульптурі було прагнення майстрів передати індивідуальні риси, тонкі психологічні характеристики моделей.

На ринковій площі Магдебурга приблизно в середині XIII ст. було споруджспо пам'ятник засновнику міста Оттопу І. Його поставили в часи, коли місто повело рішучу боротьбу проти місцевого архієпископа за право самоврядування.

Пам'ятник Оттону - перший у середньовічному мистецтві монумент, встановлений на площі. Впевпено тримається вершник. Горда постава, рішучий жест символізують силу, здатну зламати опір непокірних феодалів.

Шедевром готичної пластики вважаються портретні статуї у Наумбур-зькому соборі (XIII ст.). Невідомий скульптор створив цілу галерею своїх сучасників. У зображеннях місцевих феодалів Еккегарда і Ути, Германа і Регліпди виявилось пластичне обдарування скульптора. Кожна фігура сприймається як завершений індивідуалізований образ, наділений яскравим характером. Майстер показав людей такими, як вони були за життя: розумний Еккегард, ніжна, мрійлива Ута, життєрадісна Реглінда.

Наумбурзький майстер з життєвою правдою і геніальною простотою вирішив рельєфні композиції собору: "Тайна вечеря", "Суд Пілата", "Зрада Іуди". Усі сцени, немов узяті з життя, позначені увагою до побутових деталей. Ось. наприклад, "Тайна вечеря". Група людей зібралася за столом і розпочинав скромну трапезу. Перед усіма дерев'яні миски і скибки хліба. Один чоловік п'є; воду з глечика, інші руками беруть з мисок страву. Жести людей, міміку, деталі - усе це підсилює правдивість образів.

Готичні форми н скульптурі Німеччини зберігалися дуже довго, майже до XVI ст.

Монументальна готична скульптура в різних країнах мала різний характер.
У готичній скульптурі Іспапії під впливом мавританського мистецтва великого поширення набуло мистецтво орнаментики.

Користувалася успіхом також кругла скульптура. Велике значення для розвитку монументальної скульптури цього періоду мали численні статуї і рельєфи в соборі Сант-Яго де Компостела.

Собори Іспанії щедро прикрашалися зашлтарпими образами (ретабло), що складалися із живописних панно і розмальованих скульптур. Прекрасні зразки готичної пластики - мармурові гробниці, дерев'яні лави - знач-не досягігсппя іспанської скульптури.

Цікаві пам'ятки готичної скульптури збереглися в Чехії. Це оргтамсіт-тальні й сюжетні рельєфи, портретні голови королів, кам'яні й дерев'яні статуї мадонн. У рельєфі, що зображує пасала, який присягає па вірність сюзерену, переконливо відтворено життєву ситуацію. До найдосконаліших робіт належать скульптурний автопортрет майстра Петра Парлержа, що знаходиться в соборі св. Віта в Празі. У відкритому погляді майстра читаємо розум, чесність, порядпість. Портрет дуже індивідуалізований. Подібні особливості характеризують інші статуї роботи Парлержа та його учнів.

Уявлення про готичний монументальний живопис дають настінні розписи і вітражі. Мистецтво вітража досягло особливо високої культури у французькому мистецтві. Сюжетами вітражних композицій були релігійні сцени, історичні події, літературні мотиви, трудові процеси ремісників і селян. Вітражі набирали з інтенсивно забарвлеготх невеличких шматочків скла, свипцетшй бордюр у місцях з'єднання скла одночасно був контуром зображення. Деталі - обличчя, волосся, складки одягу малювалися спеціальними фарбами. Вітраж тримався на залізній арматурі, яка кріпилась па кам'яних рамах у віконних прорізах. З часом мистецтво вітража збагачується новими технічними прийомами, з'являються яскравіші фарби.


Монументальний живопис у Німеччині мав свої особливості. Із сі редипи XIII ст. у живопису Німеччини зростає інтерес до реальна явищ, Уявляються композиції на теми придворного життя, рицарськії романів.

Заслуговує на увагу меморіальний портрет Ульріха Регенбурзьког вирішений у графічно-декоративній мапері, яка була властивою для німі цької готики.

Майстри кельнської школи живопису, типової для XIV ст., виконувал станкові композиції на теми із життя Христа, Марії. Образи чарують щі рістю, ліризмом, людяністю.

В іспанському мистецтві все більшу роль відіграють ретабло, причом з роками в їх оздобленні житюпис витісняє скульптуру.
Італійський готичний живопис за своїм характером наближався до в зантійського. Проте в ньому вже зароджуються ознаки нового ренесансної мистецтва. Це видно на прикладі мозаїк Монреальського собору, де в рел гіинпх композиціях посилюються світські елементи, зростає інтерес і звичайної людини.

Визначні досягнення італійського живопису пов'язані з творчістю Ч мабуе (друга половина ХНІ- поч. XIV ст.). Виступаючи проти схсмати; ної умовності візантійського настінного розпису, Чімабуе виявляє інтер< до реального світу, життєвої правдоподібності. Про це свідчать такі ЙОЇ твори, як розписи нижньої церкви ЇЇ ЛссІзі, "Розняття" з Ареццо, "Мадо: на", з галереї Уффіці у Флоренції.

Надзвичайно цікаві зразки монументального малярства збереглш в Чехословаччині. Пам'яткою європейського значення стали розпис церкви в Лібіцах (50-70-ті рр. XIV ст.). У композиціях розписів розро ляються елементи побуту, пейзаж.

У цей час працює видатний майстер Теодоріх, один з авторів оздобле: пя Карлштейна - резиденції короля Карла IV. Численні твори, які вик нав Теодоріх (цикли фресок про королів, розписи па дереві), принем йому заслужену славу.
Про значний мистецький рівень чеського іконопису свідчать яскра композиції Вшпебродського вівтаря (бл. 1350).

Високою культурою відзначаються розписи майстра з міста Тржебон який у 70-90 рр. XIV ст. оздобив місцеву церкву. Велику увагу художні приділяв зображенню душеішого стану героїв. За допомогою світлотіні в передавав розміщення постатей у просторі. Композиції тржебонського ві таря - важливий етап готичного живопису.

У XIII-XIV ст. розвивається і кпижкова мініатюра. Значним рукопи ним центром була Франція. Десятки книг французьких майстрів свідчат що зміни, які відбувалися в усіх видах мистецтна, пе минули й міпіатюр У книгах з'являються реалістичні композиції, об'єднані однією дією і п в'язані з текстом. Слід зазначити, що ілюструвалися не тільки релігійі а й наукові праці, зокрема Арістотсля, Платона та іп.

Французька мініатюра другої половини XIV ст. відзначається посиле ням ознак реалізму, особливо в ілюструванні світської літератури. Одтш з найвідоміших пам'яток світської літератури є Великі французькі хрої ки - енциклопедія життя середньовічної Франції.

Про посилення уваги до життєвих сцен свідчать німецькі мініатюри, зокрема рукопис Манессе (І половина XIV ст.). Мініатюрист з великою майстерністю використовує мотиви рицарської літератури, малює полювання, скоморохів, придворних дам.

Важливе місце мініатюра посідала в мистецтві Англії. Художники ілюстрували легенди про короля Артура та його легендарних рицарів, численні наукові трактати. Особливу славу здобули календарі, оздоблені малюнками. Цікаві мініатюри доповнювали бестіарії - моралізаторські оповідання про життя звірів. На одному з них, наприклад, зображепо вершника, який украв тигренятко.

Реалістичні тенденції характеризують розвиток іспанської мініатюри. Шедевром можна вважати "Урочисті вірші короля Альфонса Мудрого". Ілюстрації цього твору пабули самостійного мистецького значення. Вони зображають боротьбу з арабами, коріду, приватне життя тощо. Книги щедро прикрашалися орнаментом.

Цехові об'єднання в період готики забезпечували високий розвиток художніх ремесел. Поширеним в Європі було виробництво меблів, гцедро оздоблених різьбленням. Нерідко форми меблів повторювали об'єми готичних споруд.
Значний прогрес відбувався в галузі різьблення на кістці. Зображення святих, ікони, домашні вівтарі, різні скриньки - все це милувало очі розмаїтими візерунками, сюжетними рельєфами.

Добру славу мали паризькі шпалери, німецькі виїмчасті емалі. Одяг заможних верств щедро оздоблювався прикрасами із золота, срібла, дорогоцінних каменів.

Художні ремесла періоду готики - яскравий приклад участі народних майстрів у створоттні культури цілої епохи.
Середньовічне мистецтво - величний пам'ятпик майстерності й працьовитості простих людей. З розвитком буржуазних відносин зростали світські тенденції в мистецтві. Прогресивпі сили почали відкриту боротьбу проти основ феодального суспільства. У мистецтві визрівали віяння нової епохи - Відродження.

МИСТЕЦТВО ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

Доба Відродження (Ренесанс), за визначенням Ф. Енгельса, була найбільшим прогресивним переворотом з усіх пережитих до того часу людством '. Вола принесла із собою докорінні зрушенпя не тільки в економічний і соціальний розвиток передових європейських країн, а і в усе духовне життя багатьох європейських народів.

Вона звільнила розум людини, її активні творчі сили, скуті до того духовною диктатурою церкви. Вона відкрила людині широкий шлях до пізнання навколишньої дійсності та своїх власних можливостей. Це створило грунт для розвитку науки і нових форм літератури та образотворчого мистецтва, які досягли в цей час високого піднесення.

Доба Відродження дала світу плеяду блискучих художників. Руйнуючи підвалини середньовічного аскетичного світосприймання, вони складали в своєму мистецтві справжній гімн фізичній і духовній красі людини, розкривали красу оточуючого її світу. Але передові ідеї художники Відродження втілювали звичайно в творах на релігійні теми. Церква за тих часів мала ще велику силу. Світогляд широких мас протягом століть формувався виключно па релігійпій основі і навіть суспільні рухи ще і за доби Відродження набували релігійної оболонки. До того ж церква за цієї доби лишалася чи не найголовнішим замовником мистецьких творів. Тому за доби Відродження у мистецьких тнорах нерідко виникало певне протиріччя між традиційним релігійним сюжетом і тим повим, глибоко життєвим, гуманістичним змістом, який вкладали в них митці.

МИСТЕЦТВО ІТАЛІЇ
Найяскравіше ідеали доби Відродження відобразилися в мисттві Італії. Зумовлювалося це насамперед тим, що руйнування феодальних порядків тут почалося раніше і відся іптенсивніше, ніж в інших країнах
Див.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 20, с. 326.




 

   
вверх  Библиография г. Ивано-Франковск, Группа исследования основ изначальной традиции "Мезогея", Украина


Найти: на:
Підтримка сайту: Олег Гуцуляк goutsoullac@rambler.ru / Оновлення 

  найліпше оглядати у Internet
Explorer 6.0 на екрані 800x600   |   кодування: Win-1251 (Windows Cyrillic)  


Copyright © 2006. При распространении и воспроизведении материалов обязательна ссылка на электронное периодическое издание «Институт стратегических исследований нарративных систем»