НАЧАЛО  



  ПУБЛИКАЦИИ  



  БИБЛИОТЕКА  



  КОНТАКТЫ  



  E-MAIL  



  ГОСТЕВАЯ  



  ЧАТ  



  ФОРУМ / FORUM  



  СООБЩЕСТВО  







Наши счётчики

Яндекс цитування

 

      
Институт стратегического анализа нарративных систем
(ИСАНС)
L'institut de l'analyse strategique des systemes narratifs
(IASSN)
Інститут стратегічного аналізу наративних систем
(ІСАНС)



статья

Проблеми психополітики в філософії історії Михайла Грушевського.

Володимир Будз

Предметом психополітичних досліджень є не сама психіка людини як така, як феномен (в такому значенні нею займається психологія), а ним є вплив психіки людини зокрема, і психіки спільноти на протікання політичних процесів, і взагалі на хід соціально-історичного процесу, (адже політичні процеси зумовлені певними соціально-культурними обставинами в яких перебувають їх суб'єкти). Відомо, що в філософії, соціології, психології, політології були спроби пояснити хід суспільного розвитку і історичного процесу в цілому через вплив на них різноманітних психічних факторів: - через психіку індивідів (Г.Тард, В.Вундт, В.Дільтай), через почуття, думки, здатності людей (Ф.Гіддігінс, Л.Уорд), через інстинкт войовничості (Росс, Богардус), через статевий інстинкт (З.Фройд), через ідеї і почуття особистості (Г.Зіммель), через закономірності колективної свідомості (Е.Дюркгейм), через колективні уявлення (М.Блок), через ментальність (Л.Февр), через форми свідомості (духу) (Б.Кроче), через думки (ідеї) (Р.Коллінгвуд), через життєвий порив (А.Бергсон, А.Тойнбі), через розгортання розуму (Г.Гегель, Е.Гуссерль), через мову і мовлення (Г.Гадамер), через боротьбу пристрастей (Сартр), через світоглядні позиції (М.Вебер), через психологію мас (І.Тен, Штайнталь, Лєбон), через дух нації (романтизм), через стадії розвитку свідомості (О.Конт), через чергування індивідуалістських і колективістських тенденцій в соціумі (М.Грушевський) і т. д.

Узагальнюючи вище сказане можна зробити висновок, що в ХІХ і ХХ ст. пояснення соціальних явищ і процесів в гуманітарних науках здійснюється через психологічну парадигму, тобто всі явища пояснюються через різноманітні психічні фактори. Ще одним підтвердженям цього є виникнення психоісторії предметом дослідження якої є "…вивчення впливу сфери підсвідомого (особистого і колективного) на історичну дійсність…"[1,с.7], яка ж звичайно має своїх попередників в особах вище названих мислителів.

Як бачимо психічне середовище має надзвичайно широкий діапазон - від сфери несвідомих потягів і інстинктів до сфери ідей. Виходячи з цього психічну сферу необхідно умовно поділити на два рівні : свідомий і несвідомий (при цьому звичайно важко розмежувати ці два рівні), і вже через такий поділ підходити до вивчення їх впливу на політичні процеси.

Ми ведемо мову про психополітику, отже термін "психіка", "психічний" будемо вживати у заченні "людське", тобто в даному випадку психічним є те, що стосується людини. Який тоді із двох рівнів психіки - свідомий чи несвідомий ми можемо коригувати і контролювати, направляти в певне русло і якими засобами це можна здійснювати. Звичайно, що контролювати ми можемо свідомі психічні фактори, і цей контроль покладається на соціальні інститути. Несвідомий рівень психічних факторфів знаходиться поза межами нашої досяжності, і в значній мірі залежить від самої суті людини як соціально-біологічної істоти. В цьому ракурсі людська психіка є сумою соціальних (культурних) і біологічних (природніх) впливів. Тут психополітика пов'язується з геополітикою, а в сумі ці сфери творять певний вид культури, який є визначальним в даному просторово-часовому вимірі. Звідси психополітика тісно пов'язується з іншими науковими дисциплінами. Політичні процеси так чи інакше відбуваються в просторово-часових координатах, а отже є історичними, а звідси мають свої специфічні особливості. В цілому суть історичного процесу досліджує філософія історії. Якщо ж ми розглядаємо політичні процеси які відбуваються в середині окремої країни, а в даному випадку - України, то щоб раціонально пояснити ці процеси перш за все необхідно дослідити нашу історію, усвідомити суть історичного процесу, оскільки сучасні політичні події тісно пов'язані з історичним минулим народу, і мають там своє коріння, що вказує на континуальність самого історичного процесу.

Якщо ми під таким кутом розглядаємо завдання психополітики - тобто дослідження особливостей протікання політичних процесів як в середині окремої країни так і поза її межами, а в даному випадку України, то тут безумовно важливими є філософсько-історичні погляди М.Грушевського, які стосуються сутності і причин протікання історичного процесу українського народу і людства в цілому. Крім того в філософії історії М.Грушевського можна спостерігати саме психополітичний аналіз історичних подій, а також надання великої ваги психічним факторам в історичному процесі, а отже зокрема і в політичному, але одночасно відсутність їх абсолютизації. В цілому філософія історії М.Грушевського є поліфакторною теорією, де взаємно пересікаються і взаємодіють різноманітні фактори - економічні, соціальні, культурні, психічні, політичні і інші. Філософія історії Грушевського "…будувалась на теорії факторів. Соціальний процес досліджується на базі фактів, які витворюють біологічні, економічні та психічні фактори. Вирішальне значення має останній, психічний фактор."[2,с.24]

Що ж стосується психічних факторів історичного процесу, то у філософії історії М.Грушевського, їх також умовно можна поділити на свідомі і несвідомі, які в свою чергу взаємодіють між собою і залежать від впливу зовнішніх факторів - від впливу культурного і природнього середовища, і тому "…історичні постаті, є продуктами епохи і середовища".[2,с.34] Під свідомими психічними факторами будемо мати на увазі ті, які так чи інакше можна посилити чи обмежити через нашу свідому волю, через нашу інтенцію. Під несвідомими ті, які не піддаються миттєвому, чи більш-менш короткотерміновому впливу (так як свідомі), і залежать від ментальних особливостей, від складу характеру і темпераменту. Наприклад інтенцію психіки на той чи інакший вид дій - (добрих чи поганих) можна миттєво змінити свідомим актом волі, однак цим же самим актом волі ми не можемо миттєво змінити наш характер чи темперамент.

Діапазон свідомих психічних факторів є незвичайно широкий - мотиви, інтереси, ідеї, які в цілому визначаються культурним середовищем, і які відображають ціннісно-смислові орієнтири людини і суспільства в різноманітних сферах життєдіяльності. Варто відзначити також, що політичні інтереси вузько пов'язані з економічними, а останні в свою чергу з біологічними потребами, які в свою чергу можуть бути обмежені через психіку людини. Цінності таким чином є компроміс між природою людини і культурою. Загалом всі сфери життєдіяльності у філософії історії М.Грушевського тісно взаємодіють і пересікаються. Політика тісно зв'язана з ідеологією, і політична агітіція може проводитись і грунтуватись "на релігійно-національних почуттях…"[3,с.259] У свою чергу ці почуття інтенціонально направлені на володіння певними цінностями, втрата яких викликає у спільноті "напруження і загальне роздражнення…"[3,с.103] Тут цінності (вартості) стають мотивами тих чи інших дій людини і спільноти. Для Грушевського якраз є важливим знайти "мотивування"[4,с.167] вчинків і подій, і з документальних матеріалів "вимірковувати хід подій, мотиви і наміри".[4,с.167], тобто він намагається в дослідженнях "по можливості встановити взаємне відношення фактів зовнішньої історії, знайти їх зв'язок з внутрішнім життям, вгадати характер цієї останньої…"[5,с.V]

Свідомі психічні фактори в більшій мірі зв'язані з цінностями (вартостями, благами), які є мотивами діяльності, викликають певні почуття, є предметом домагань людини і суспільних груп, які є предметом соціальних норм і законів, які є основою світовідчуття і світосприймання. Психічна інтенція може мати солідарну чи індивідуальну направленість, яка теж має своїм предметом цінності. М.Грушевський пише: "Все більше укріплююсь в переконанні про вирішальну ролю в вічних змінах людського життя сеї неустанної конкуренції індивідуалістичних і колективістичних тенденцій (виділене мною-В.Б.) і періодичного чергування переваги то одних то других…Се чергування мені уявляється як основа ритму соціальної еволюції…"[6,с.4] ; і далі : "Все людське життя, як ми побачимо се нераз було вічною зміною, вічним чергуванням потягів до колективізму і індивідуальної самозадоволеності (автаркії) (виділене мною-В.Б)…Раніше чи пізніше зміна сих обставин мусила погнати її [людську природу - В.Б.] з сьго відокремленого існування до об'єднання."[6,с.86] Отож у філософії історії М.Грушевського в загальному історичний процес, і політичні процеси зокрема, це "вічне чергування потягів" до самостійного чи колективного співжиття. Звичайно, що це "чергування" і ця "конкуренція" не протікають поза психікою людини, отже ареною цієї конкуренції, чергувань і боротьби - є свідомість і почуття людини і спільноти. Звідси історія і політика - процеси, які мають своїм субстратом психіку суспільства, яка є інтенціонально направлена на колектмвізм чи солідаризм, які в свою чергу мають під собою певні світоглядні принципи, що їх пропонує культура.

Однак якими є власне солідаризм і індивідуалізм - свідомими бажаннями чи несвідомими інстинктами. У філософії історії М.Грушевського на перших етапах соціальної еволюції ці почуття є механічними, залежать від умов і обставин в яких живе людина, тобто перший ступінь колективізму - "механічне скуплення родин"[6,с.86] Пізніше вони набувають прагматичного, утилітарного характеру, і найвищий ступінь соціальної еволюції - це свідома перевага солідаризму, коли людина починає розуміти , що це єдиний найбільш перспективний і гуманний шлях розвитку соціуму. В цілому почуття солідаризму і індивідуалізму формуються під впливом природніх, економічних, політичних, культурних факторів, а ставши сформованими, як соціальні факти, в свою чергу стають дійовими факторами соціальної еволюції. "Завдяки отсій своїй здібності приноровленя, людські групи дуже швидко і сильно приладжуються до обставин, котрі збивають їх до купи і ведуть до тіснішого зв'язку й організації, й інстинкт відокремленості поступається місцем інстинктам колективістичним…(В.Б.) Рідко де бували такі сприятливі обставини, що дозволяли людям…жити вповні відокремленими парами…Якраз навпаки, розмноження людей і умови їх прогодування звичайно змушували їх збиватися в певних корисніших місцях…- де де саме добування їжі часто вимагало об'єднання людських сил…До сього ж приводили і інші мотиви - наприклад користування вигідними для життя місцями,…потреба оборони…"[6,с.86], тобто тут уже мотиви є більш прагматичними. Отже природа людини є така, що змінюється на рівні психіки під впливом сприятливих і несприятливих обставин, і ця зміна , це чергування є основою ритму соціальної еволюції. Звідси розвиток політичних, економічних процесів, а в загальному історичного процесу, протікає на основі емоцій, почуттів, потягів, прагнень, думок людини, і людина втілюючи їх в життя таким чином творить історію.

Людина є тісно пов'язана з географічними умовами, які диктують їй певний спосіб життя (Бокль), і вона змушена пристосовуватись і відповідати на їх вплив (Тойнбі)."Звичайно ж зовнішні обставини дають неустанні притоки до кооперації реальної більш постійної, і під їх впливом організаційні елементи виходять з свого "прихованого існування", набирають форм постійних, виразних і відносно скоро переводять скупину в більш організовані форми".[6,с.89] Зовнішні обставини природнього, економічного характеру змушують людей об'єднуватись."З початку об'єднання…має чисто механічний характер…[аналогії з Дюркгеймом-В.Б.] Але в такім чисто механічнім стані людські групи звичайно не можуть зіставатися довго, з огляду на свій соціальний інстинкт…Згромаджені разом люди не можуть довго залишатись механічним агрегатом, а між ними починається витворятись і певна солідарність і певна організація, і взагалі життя в таких людських скупинах еволюціонує швидко."[6,с.87]

У філософії історії М.Грушевського процеси суспільно-політичної інтеграції і диференціації відбуваються під впливом "біологічних, економічних і психологічних факторів…"[6,с.171] Ці процеси не мають трансцендентного походження ужев тому, що вони пов'язані з біологією і психологією людини, і вище перераховані фактори теж з ними зв'язані. Звідси суспільно-політичний розвиток, еволюція соціуму, що розгортається в просторі і часі, тобто в історії є наслідком взаємодії і складної комбінації різноманітних факторів, які переломлюються в психіці людини, і які таким чином формують саму людину і суспільство, їх спосіб життя і поведінку. Психіка людини є те поле, де розгортається комбінація і взаємодія різноманітних факторів,і яка (психіка) в свою чергу ставши уже сформованою, стає ареною на якій розвивається весь історичний процес. Психічна сфера за Грушевським являє собою "суму нахилів і потягів, що виробились…біологічними й економічними побудниками, але [які] самостійно вже себе проявляють…"[6,с.65] Таким чином сам історичний процес є поліфакторним, але центром цієї поліфакторності є людина, є її психіка, психіка спільноти, яка в свою чергу і є головною діючою силою історичного процесу. В політичних, соціальних, економічних процесах у філософії історії М.Грушевського головним їх суб'єктом є народ (спільнота), соціум. Самі ж бажання народу, його цінності і інтереси,а в цілому його психіка визначають напрям і характер протіканя різноманітних соціально-політичних процесів. Отож в загальному ці процеси є свідомими, незважаючи на перші етапи існування соціальної спільноти, де вони є механічними (або несвідомими). М.Г. пише, що людське життя і соціальні відносини не можуть бути зведені до "механічних взаємовідносин і залежностей, які помічаються в природі неорганічній і органічній."[6,с.35] Соціальні відносини являються "актом волі, при тім волі свідомої, яка ставить певну мету…"[6,с.36], в них існує "елемент волі, …елемент мети…і елемент моральної обов'язковості…"[6,с.36] Таким чином ічторичний процес в цілому не є ареною сліпої боротьби факторів, оскільки їх зрівноважує і нівелює їх детермінацію і механічність людина, її свідома воля і мета. Історичний процес не є ареною боротьби за виживання, оскільки людина вносить в нього елементи моралної обов'язковості, в ньому діє свідома воля, яка ставить мету. "…Сучасні науки стоять на грунті "детермінізму" - обмеженості людської волі й залежності її від оточення (milieu), себто від даних обставин життя і його генетичного розвитку. Але звідси ще дуже далеко до повного механізму і автоматизму історичного розвою людства, до котрого треба звести його соціальний процес…"[6,с.36] Соціальні і природні явища є якісно відмінні між собою, і тому у соціальних явищах важко визначити закономірності, оскільки "до складності факторів і сил, які себе виявляють в соціальному процесі, додаються і …елементи доцільності і моральності… Всі зусиля можливо упростити схему соціального процесу і надати йому характер як найбільше автоматичний і механічний таки не можуть скинути з рахунку сих елементів."[6,с.37].

Отож визнання Грушевським існування елементів доцільності (тобто наявність певної мети, яка покладається людиною раціональними методами - (можливі аналогії з М.Вебером)) і моральності, пов'язує спосіб його викладу до неокантіанської традиції. Доцільність і моральність так чи інакше передбачають існування певних цінностей (вартостей, благ) до яких спрямована мета діяльності людини, (яка є основним суб'єктом історичного процесу), і які є мотивами її діяльності, а також предметом моральної регуляції в суспільстві. Крім того Грушевський заперечує "детермінізм" середовища, і його факторів щодо людської свідомості і людської волі, навіть якщо і фактори є найбільш впливовими, зокрема економічні. Звідси методологічна засада філософії історії М.Грушевського - поліфакторність і системність. Отже в пізнанні політичного процесу чи історичного процесу в цілому неохідно використовувати системний підхід, враховуючи вплив всіх факторів. Історичний процес є поліфакторним і його неможливо зводити до якогось одного з факторів. З цієї позиції Грушевський критикує марксизм: "З різних течій в соціології досі може найбільше рішучості і безоглядності в спрощенні соціального процесу показали марксисти…"[6,с.37] Він пише, що в реальних обставинах життя можна побачити "постійну прогресію складності і скомплікованості його факторів…"[6,с.41], тому "…приходиться вважати соціальні факти явищами дуже скомплікованими, які навіть пояснювати буває не легко."[6,с.39] У виникненні соціальних явищ можна прослідкувати "складні впливи різних раціональних ірраціональних факторів…"[6,с.55] Становлення соціальних фактів відбувається під "складними впливами буття і їх переломлення в психологічній сфері"[6,с.169] Проте ці "впливи буття", не детермінують людину подібно до тварини, оскільки людина має високорозвинену психіку, і може свідомо обмежити ці впливи. "…Біологічні інстинкти…нераз відступають зовсім на другий план перед факторами іншого порядку - психологічного і соціального. Соціальний інтерес набирає самостійного значення, береться регулювати біологічні потяги, що немов зникають перед напливом різних, часто не дуже ясних нам ідей і уявлень, які штовхали людей на найбільші самовідреченя в сій сфері."[6,с.55] Загалом "…людство переживає від часу до часу певні пароксизми бажання перемогти свої природні, фізичні потяги - провокувати і зневажати їх, щоб піднятись над ними на вищу ступінь людського життя."[6,с.55] В цьому випадку культурні чинники через психіку людини можуть обмежити вплив зовнішніх факторів. Ідеологічні, світоглядні, філософські, релігійні течії таким чином можуть суттєво вплинути на хід політичних процесів, що відбуваються в історії. За Грушевським в спільноті твориться певна "психологічна надбудова"[6,с.89], яка штовхає її до вищих організаційних форм. Ця психологічна надбудова, різні форми суспільної свідомості мають безперечно великий вплив на розвиток політичних процесів, оскільки саме в них існують моральні, смислові, ціннісні орієнтири діяльності і поведінки людини, які і задають той ритм солідарності і індивідуалізму, а ширше альтруїстичним і егоїстичним тенденціям і настроям в спільноті. Грушевський пише, що щодо соціального процесу і його пізнання приходиться рахуватись "…навіть з становища послідовного детермінізму з колективною психологією людської громади : тими елементами доцільности і моральної регуляції, котрі вона вносить..."[6,с39] Крім того з "розвитком духовного життя людини, уже на дуже примітивних стадіях житя, поруч їх [біологічного і економічного фактору - В.Б.] дістає дуже важний і самостійний вплив фактор психологічний, все в ширших і різноманітніших своїх проявах. Як релігійна уява, обичай і мораль, мистецтво. В міру того як виростає над економічною основою соціально-політична і культурна надбудова, так різні її складники різні елементи починають вже самостійніше і сильніше впливати на соціальну еволюцію…"[6,с.38] Цікавим є те, що під психологічними факторами Грушевський розуміє "соціально-політичну" і "культурну надбудову", тобто все, що людина фактично створила, а не тільки настрої і почуття, чи інстинкти. Тобто категорія психічного інтерпретується ним більш широко - як культурне і свідоме також.

Отже єдина сфера , що єднає людство - це сфера психічного, що має свій вияв в культурі. Незалежно від зовнішніх обставин "людське життя на різних кінцях землі вдаряє подібностями в формах і розвитку як матеріальної, так і духовної культури."[6,с.33], а ці подібності "закорінені в загально-людських прикметах."[6,с.34] В свою чергу спільність прикмет породжує подібності в культурі, і звідси через культуру є можливими шляхи взаєморозуміння. Спільність загально-людських прикмет свідчить також про те, що у міжнародних політичних відносинах не можна керуватись расовими чи іншими упередженнями, - всі суб'єкти політики при цьому є рівноправними, прагнуть одинакових цінностей. У філософії історії Грушевський відстоює модель "паралельного розвитку людського життя в різних краях і у різних народів".[6,с.35], а це вказує на загально-людський прогрес, і розвиток в напрямку до загально-людських цінностей. Крім того спільність психофізичних ознак народу і людства в цілому забезпечує цілісність і неперервність історичного процесу, яка реалізується в культурі. Культура, яка є виявом психіки людини є основа тяглості історії, і власне історія розвивається і еволюціонує як культура; разом з тим всі процеси життєдіяльності закорінені в культурі. Політичний процес так чи інакше може протікати в різних напрямках, однак його культурна підоснова залишається. "Соціальний і культурний процес становить таким чином ту провідну нитку, яка веде нас незмінно через усі вагання, через усі флуктації політичного життя - через стадії її піднесення і упадку, та вяже в одну цілість історію українського життя не вважаючи на різні перетурбації, а навіть катастрофи, які приходиться йому переживати…Він визначає нам провідну дорогу від наших часів до найдальших історичних і навіть передісторичних…"[7,с.17] Під таким кутом зору стає зрозумілим психологічний підхід Грушевського до вивчення політичних і історичних явищ. Йому часто важливо встановити не зовнішнє протікання, звязок подій і фактів, а їхню внутрішню основу, настрої і переживання людей, які виникли внаслідок протікання цих подій. "Нам треба перед усім зрозуміти ситуацію і в зв'язку з нею діло, що було її витвором."[8,с.784], і далі : "ми хотіли б зробити підсумок вражінь,…в настроях громадянства…"[8,с.374] Він направляє свою увагу на дослідження "способів реагування людини на оточення і переломлення в ній сього оточення."[9,с.24]

Однак на політичний процес має вплив взаємодія свідомих і несвідомих психічних факторів, тому необхідно також враховувати їх вплив. Так наприклад характер і вдача народу впливає на стабільність відносин в самому суспільстві. М.Грушевський наводить думку древніх істориків згідно з якою у слов'янських племен існує "…брак згоди, упертість і неохоту до підпорядкування своєї гадки, гадці загалу, наслідком чого виходять криваві бійки; далі - невірність в умовах і взагалі непевність…"[7,с.311], і далі : "…слов'яни народ відважний та войовничий, і ніхто б не був рівний їм в силі, як би не їх розрізнення…Тут давала себе знати причина і заразом результат слабості їх політичної організації, їх неохота до послуху будь-якій владі...[7,с.312] Склад характеру народу також впливає на внутрішню і зовнішню політичну ситуацію в суспільстві.

Характер людини і народу формується під впливом зовнішніх чинників - природнього і культурного середовища, які прискорюють чи уповільнюють їх формування, так наприклад "в клопотах і небезпечностях людина доспіває скоро…"[10,с.36] Несприятливі зовнішні умови накладають відбиток на психіку і долю народу. "Географічні прикмети краю і дані ними відносини сусідства фатально налягли на всю політичну долю українського народу і тяжко відбились на його культурнім і національнім життю…Через ті неприхильні обставини свого життя , українському народові тільки часами удавалося жити самостійним політичним життям…"[7,с.16] Геополітичний фактор накладає відбиток на політичну ситуацію в цілому, а також на культурні і психічні особливості народу, проте вони як і всі інші у філософії історії М.Грушевського не мають абсолютної детермінації в політичних відносинах, їх вплив так чи інакше нівелюється науково-технічним прогресом.

Сучасні політичні реалії грунтуються перш за все на культурних і правових вимірах людської взаємодії, і обертаються навколо цінностей духовного характеру, навколо прав і свобод громадян. В загальному ж сучасна політика тяжіє до прагматизму, до компромісу і все більшої раціоналізації взаємодій, тому перш за все вирішальне значення залишається за свідомими психічними факторами, на ролі яких у своїй філософії наголошував М.Грушевський, і які тяжіють до гуманізму.

ЛІТЕРАТУРА

1. Б.Г. Могильницкий, Г.К. Гульбин, И.Ю. Николаева Американская буржуазная "психоистория". - Томск, 1985.
2. О.Пріцак Історіософія та історіографія М.Грушевського. - Київ, Кембрідж, 1991.
3. М.Грушевський Історія України - Риси в 10 т. т.8, ч.1. Нью-Йорк 1956.
4 М.Грушевський Історія України - Риси в 10 т. т.10 Нью-Йорк 1958.
5 М.Грушевський Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця ХІV сторіччя. К., 1991.
6 М.Грушевський Початки громадянства. Генетична соціологія.- Відень, 1921.
7 М.Грушевський Історія України - Риси в 11т. 12кн. Т.1 К., 1991.
8 М.Грушевський Історія України - Риси в 10 т. т.9 кн.1., Нью-Йорк, 1957.
9 М.Грушевський Історія української літератури в 5т. т.1 Київ-Львів, 1923.
10 М.Грушевський Історія України - Риси в 10 т. т. 3., Нью-Йорк, 1954.

nationalvanguard


 

   
вверх  Библиография г. Ивано-Франковск, Группа исследования основ изначальной традиции "Мезогея", Украина


Найти: на:
Підтримка сайту: Олег Гуцуляк goutsoullac@rambler.ru / Оновлення 

  найліпше оглядати у Internet
Explorer 6.0 на екрані 800x600   |   кодування: Win-1251 (Windows Cyrillic)  


Copyright © 2006. При распространении и воспроизведении материалов обязательна ссылка на электронное периодическое издание «Институт стратегических исследований нарративных систем»