НАЧАЛО  



  ПУБЛИКАЦИИ  



  БИБЛИОТЕКА  



  КОНТАКТЫ  



  E-MAIL  



  ГОСТЕВАЯ  



  ЧАТ  



  ФОРУМ / FORUM  



  СООБЩЕСТВО  







Наши счётчики

Яндекс цитування

 

      
Институт стратегического анализа нарративных систем
(ИСАНС)
L'institut de l'analyse strategique des systemes narratifs
(IASSN)
Інститут стратегічного аналізу наративних систем
(ІСАНС)



статья

МІФИ ДАЛЕКОГО МИНУЛОГО

С.А. Боринська, канд.біолог.наук

Напевно, кожен пам'ятає - якщо сонечко ("божа корівка") сяде на руку, її траба попросити: "Божа корівка, полети на небо, принеси мені хліба, чорного і білого, тільки не горілого". Аналогічні приказки є у різних народів. наприклад, англійські діти говорять: "Божа корівка, лети додому, в твоїй хаті пожежа, твої діти в біді ...", а норвежці просять її: "Золота корівка, лети на схід, лети на захід, лети на північ, лети на південь, знайди мою любов". У голландців божа корівка, яка сіла на руки або на одяг, вважається доброю прикметою. Лінгвіст Володимир Топоров дослідив назви божої корівки різними мовами і прийшов до висновку, що її образ повязаний з давніми віруваннями індоєвропейців та їхнім міфом про бога-громовика, котрий, запідозривши свою жінку у зраді, скинув її з неба. Якщо правильне припущення про те, що міф існував до розпаду єдиної праіндоєвропейської мови на окремі гілки, то цьому повірю декілька тисяч років. Тобто кожен з нас у дитиннстві, сам того не знаючи, відтворював традиційний текст, який пройшов через сотні поколінь.

А чи багато таких історій збереглося? Як довго живуть міфи у народній традиції? Протягом тисячоліть вони складали найважливішу частину духовної культури. Реконструкція давніх міфологій дозволила б проникнути в уявлення наших предків про світ і про себе. Звичайно, вивчення міфологічних традицій минулого можливе на основі писемних джерел. Науковою сенсацією ХІХ століття стало відкриття і розшифрування хранителем Британського музею Джорджем Смітом шумерської легенди про потоп, записаної ієрогліфами на глиняних табличках. Аналіз текстів показав, що біблійне передання про Ноя детально (за винятком деяких відмінностей) співпадає з більш давньою оповіддю шумерів про Утнапіштіма. Але звідки цей міф прийшов до шумерів? І коли він виник? Найдавніші єгипетські та шумерські міфологічні тексти датуються третім, китайські - першим тисячоліттям до н.е., а творці цивілізації перу взагалі не мали писемності. Отже, ми ніколи не довідаємося, яким уявляли свій світ люди минулого? Чи могли зберегтися стародавні уявлення у міфах, що дійшли до наших днів?

Свої відповіді на ці запитання пропонує археолог Юрій Євгенович Березкін, доктор історичних наук, завідувач відділом Музею антропології та етнографії РАН у Санкт-Петербурзі. Він розробив метод реконструкцій елементів духовної культури. Ідея його дослідження доволі проста. Для того, щоб виявити давні міфи, треба порівняти міфологічні традиції різних народів і виявити спільні елементи. наприклад, міфи і перекази американських індіанців і народів Євразії, що не мали контактів протягом тисячі років. Деякі спільні для них сюжети, котрі аборигени жодним чином не могли запозичити від недавніх європейських поселенців, були відомі і раніше, але систематичний, широкомасштабний пошук, котрий міг би виявити дуже давні звязки, ніхто до Березкіна не проводив. До появи компютерів така робота чи була б виконана.

Юрій Євгенович Березкін проаналізував більше 30 тисяч текстів з 3000 літературних джерел на восьми мовах, що представляють міфологічні традиції народів Нового Світу, Океанії та частини Євразії, і створив електронний каталог, що описує ці тексти. Показова історія створення цього каталогу. Березкін, археолог за освітою і за покликанням, чверть віку провів у розкопах на кордоні Туркменістану та Афганістану, в 90-х роках ХХ століття через зміну політичної ситуації та фінансування вітчизняної науки, за власним визначенням, "осиротів" - не мав можливості продовжувати археологічну роботу звичним чином. Тоді, щоб не відриватися від улюбленої справи, він і розпочав збирати колекцію міфологічних текстів. Створена ним база даних не має аналогів у світі за обєсмом і повнотою опису матеріалу. Для кожного тексту у каталозі наведено короткий переказ, і в окрему базу даних занессено кодове позначення елементів міфу (мотивів) з виокремленого дослідником списку. Це дозволяє проводити статистичну обробку текстів і виявити подібні мотиви між дослідженими міфологічними традиціями.

При цьому слід брати до уваги як можливість випадкового співпадіння, незалежного виникнення схожих явищ у різних народів, так і високу ймовірність запозичень, багаторазового копіювання елементів культури від покоління до аокоління і від одного народу до іншого. Зрозуміло, що запозичення найбільш вірогідне для споріднених народів, які мешкають неподалік один від одного, і менш вірогідне для народів, один від одного віддалених на великі відстані. Проте вдалося виявити більше д.жини загальних мотивів. Наприклад, розповідь індіанця кайова про появу бізонів. Герой розповіді Сендех, ловкач і обманщик, довідується, що Білий Ворон сховав всіх бізонів у своїй печері. Сендех хитрістю потрапляє у печеру, випускає бізонів, а щоб стоячий біля виходу Ворон не вбив його, перетворився на репях і прилип до живота бізона. Замініть Сендеха на Одіссея, Ворона на одноокого велетня Поліфема, а бізонів - на кіз та овець, і ви отримаєте відому історію з грецької міфології. Зустрічається вона і в інших народів. Казахський міф дуже схожий на грецький. Бурган-батира і його товариша приводить до печери одноокий старець, який намірився їх з'їсти. Батир випалює єдине око людоїда і ховається у загоні для худоби. Щоб вибратися, він надягає на себе шкуру козла. Тварини (не кози, а дикі олені та кулани) розбігаються з печери. З того часу степом бродять копитні, на яких полюють люди. вірогідно, у казахському та американському варіантах, пояснюючих походження диких тварин, збереглися елементи, що виникли до поширення скотарства, тобто більш давні, ніж грецький міф. Цікаво, що у народів Євразії. що мешкають східніше Монголії, даний міф відсутній.

Цей пр иклад, по-перше, ілюструє особливості відтворення міфологічних текстів. Справа в тому, що час життя власне міфологічного тексту в історичних масштабах не надто велике. Але складаючі ці тексти елементи (деякі особливості персонажів або певні повороти сюжету) виявляються досить стабільними. З цих елементів (ми будемо називати їх міфологічними мотивами) у різних поєднаннях, як з мозаїки, збираються нові тексти, зміст і деталі котрих можуть розрізнятися в різних традиціях і навіть у межах однієї традиції.

По-друге, він дає можливість обговорити три варіанти пояснення схожості міфів у народів, настільки віддалених історично та географічно. Перший - наявність універсальних форм мислення, схожих з юнгівськими архетипами, котрі відображаються у міфах. Але, як показав аналіз величезного корпусу міфологічних текстів, мотиви, котрі могли б виражати універсальні психологічні особливості всіх людей на всіх континентах,характерні для одних територій і зовсім не характерні для інших.

Друга можливість - це поява подібних міфів у подібних природних або соціальних умовах. Раціональне зерно в даному підході, звичайно, є. Але в наслідку як соціальне, так і природне середовище тільки задає певні обмеження, залишаючи свободу для незлічених варіацій. Наприклад, зрозуміло, що тільки у низьких широтах, там, де серп Місяця розташовується горизонтально, він асоціюється з човном, а в арктиці образу Місяця-човна нема. Проте і в тропіках такий образ достатньо рідкісний і притому зустрічається тільки в окремих ареалах.

І зрештою, третє пояснення - схожість зумовленого походженням від спільної предківської традиції, багаторазовим копіюванням одних і тих самих оповідей з покоління в покоління. Зараз, на основі археологічних і популяційно-генетичних даних вважається, що Америка почала заселятися приблизно 13-15 тисяч років тому, хоча й пізніше люди, ймовірно, потрапляли туди з Азії. Контакти між двома континентами повинні були бути особливо інтенсивними до 10 тисяч років тому, в той період, коли льодовики, що перепиняли шлях з Аляски на південь, вже розтанули, а сухопутний міст між Чукоткою й Аляскою ще зберігся. Якщо співпадіння євразійських і американських історій про втечу героя з печери пояснюється походженням від спільних євразійських традицій, то, відійшовши в Америку, індіанці протягом приблизно 500 поколінь переказували історію про господаря тварин та його печеру, доки вона не виявилася зрештою зафіксована етнографами. Чи можливе це? Ю.Є. Березкін наводить важливий докад на користь реальності історичних звязків між американськими й євразійськими міфологічними традиціями. Оповідь про печеру господаря стад - не єдиний сюжет, що поширений на двох настільки віддалених регіонах - у межах степового поясу: у Євразії (і суміжних з ним територій) і в Північній Америці (на схід від Скелястих гір). Вдалося виявити більше десятка сюжетів, що мають аналогічне ареальне поширення. Так, розповідь про героя, котрий допомагає пташеням гігантського птаха (зазвичай рятує їх від змія), а вдячна птаха допомагає йому добратися до мети, є в руських билинах і дуже популярна від Кавказу до Південного Сибіру, а поза Євразією характерна для індіан Великих рівнин - ассінібойнів, кроу та деяких інших. Багато з сюжетів ймовірно відомі читачеві, знайомому зі словянськими або будь-якими іншими західноєвразійськими чарівними казками, а також з античною міфологією. Хоча сама чарівна казка як фольклорний жанр виник десь лише як дві тисячі років (ні в античних. ні у давньосхідних джерелах, ні у фольклорі аборигенів Америки його нема), вона увібрала в себе багато давніх міфологічних сюжетів та образів. Виявлені мотиви мають не тільки спільні ареали поширення. Їх повязує і певна єдина тема, бо мова в основному йде про епізоди героїчного характеру.

Очевидно, 10-12 тисяч років тому у суспільствах Центральної Євразії були поширені оповіді про героїв-юнаків, від народження наділених невразимістю і надприродною силою, воїнів і шукачів пригод. Вони живі досі - не тільки у зникаючій традиційній культурі, але й на екранах телевізорів, у серіях "Зоряних війн" та "Володаря кілець".

Виявлена спільність міфологічних традицій, що йде корінням в настільки глибоке минуле, показує найбільш стабільно відтворювані елементи нематеріальної культури. Порівняльна міфологія доповнює археологічні, лінгвісстичні і генетичні реконструкції і дає можливість підняти покров, що приховує наше минуле. Хоча набір мотивів не відображає особливостей давньої культури у всьому її багатстві, це адекватне і тому безцінне джерело свідчень про те, як уявляли світ люди далекого минулого, і він наочно демонструє духовну спорідненість народів.

Електронний каталог міфологічних мотиві доступний на сайті

http://www.ruthenia.ru/folklore/berezkin/

("Химия и жизнь", 2006, №3, с.45-47; http://www.hij.ru)



nationalvanguard


 

   
вверх  Библиография г. Ивано-Франковск, Группа исследования основ изначальной традиции "Мезогея", Украина


Найти: на:
Підтримка сайту: Олег Гуцуляк goutsoullac@rambler.ru / Оновлення 

  найліпше оглядати у Internet
Explorer 6.0 на екрані 800x600   |   кодування: Win-1251 (Windows Cyrillic)  


Copyright © 2006. При распространении и воспроизведении материалов обязательна ссылка на электронное периодическое издание «Институт стратегических исследований нарративных систем»