НАЧАЛО  



  ПУБЛИКАЦИИ  



  БИБЛИОТЕКА  



  КОНТАКТЫ  



  E-MAIL  



  ГОСТЕВАЯ  



  ЧАТ  



  ФОРУМ / FORUM  



  СООБЩЕСТВО  







Наши счётчики

Яндекс цитування

 

      
Институт стратегического анализа нарративных систем
(ИСАНС)
L'institut de l'analyse strategique des systemes narratifs
(IASSN)
Інститут стратегічного аналізу наративних систем
(ІСАНС)



статья

Три кола печалі Андрія Малащука

Євген Баран

Світ літератури нагадує світ моди. Що проходить за лаштунками, нікого не цікавить. Ато не втрапив у колію, навіть не випавши з неї, як би не старався все одно уваги до себе не приверне. Про такого будуть знати - є такий; так, при певному збігові обставин, він міг би стати законодавцем моди; але оскільки він не дуже себе пропагує - сьогодні ж бо світ цінує не того, хто вміє щось робити, а того, хто вмів вигідно себе продати - тому майже завжди залишається маргіналь-ним диваком, провінційним Дон - Кіхотом ...

Не хочу сказати, що саме такою є доля літератора Андрія Малащука із Коломиї, однак, той факт, що в літературних колах про нього майже не ведуться розмови - до уваги не беру т.зв. приятельські оцін-ки після чергових публікацій у періодиці на кшталт "молодець, ста-рий" або "ну, ти даєш" -- спонукає до сумних висновків про світ лі-тератури як світ дешевої моди.

Андрій Малащук на початку 90-х виступав як поет, видавши дві досить рівні, без стильових і текстових перепадів, і цікаві поетичні збірки: "Рефлексії" (Коломия, І993), "Чверть на першу"(Коломия, 1997). Вони не пройшли непоміченими, хоча й видані нібито на периферії, зокрема друга збірка мала декілька позитивних відгуків. А вже 1999 - Андрій Малащук дебютує як прозаїк, надрукувавши у журналі "Сучасність" (І999,№ 1) повістину, що справляє враження мистецького трак-тату "Атентат на Герострата, або Рецензія на ненаписаний роман". Здається, рецензію на цей твір написав тільки я. Це не стільки характе-ризує мене, як відтворює загальний стан літературної критики: її маргінальність, суб'єктивність, погоню за модними іменами, аби не за-губитися самій.

Опісля була деяка павза, заповнена друкуванням декількох дуже цікавих літературно-критичних відгуків, підписаних псевдонімом Гр.Ординець (зокрема, на книги С. Процюка у журналі "Кур'єр Кривбасу") 1998, ч .99-100; 2001, ч.142 - остання рецензія підписана власним прізвищем).

Нарешті, 2002 року А. Малащук друкує у тому ж "Кур'єрі Кривбасу" психологічне опо-відання "Останній ворог" (ч.156), а в журналі "Сучасність" їдку са-тиру на галицький псевдонародницький провінціалізм "Ботокуди" (7-8), прозора алюзія на сатиричну поему І. Франка під тією ж наз-вою.

Нарешті, восени 2003-го у журналі "Кур'єр Кривбасу" (Жовтень 2003, №167) надрукована повість-апокриф Андрія Малащука "Уриїл і три кола печалі". Якраз на цю повість я і хотів звернути увагу читача, бо наша літоратура давно не використовувала цей жанровий різновид прози, так добре апробований європейськими літературами (варто принаймні згадати твори шведського Нобеліянта Пера Лагерквіста: "Карлик", "Варрава", "Сивілла", "Смерть Агасфера", "Маріамна" та польського проза-їка Генріха Панаса "Євангеліє від Іуди"). Звичайно, А.Малащук поста-вив перед собою високу планку - на належному літературному рівні го-ворити на "вічні" теми. Треба відразу сказати, що спроба вдала. Не збираюся розкривати сюжет, однак скажу, що в його основі відома історія про Ромео і Джульєту, запозичена Шекспіром з італійського на-родного оповідання. Однак. А. Малащукові йшлося не так про ще одне інтерпретування "вічного" літературного сюжету, скільки наповнити його глибоким філософським змістом, а тому в повісті є декілька сю-жетних пластів, які, накладаючись один на одного, витворюють сюжет-метафору: з одного боку Володар Часу і князь пітьми Беліал; архангел Уриїл, симпатизуючи конкретним людям, вирішив підправити їхню долю, гадаючи, що ніхто не зауважить цієї зміни, цим самим порушивши Закон; з іншого - доля монаха Лоренцо, Ромео, Дкульєти, які стають заручни-ками добрих намірів архангела Уриїла. Автором проводиться наскрізна паралель: італійське середньовіччя, доля англійських драматургів Вільяма Шекспіра і Крістофера Марло, доля хлопчини з австрійського містечка Браунау Адольфа Гітлера, - для того, аби підтвердити закономірність і непорушність історичної ходи, яка не потерпить нічийого втручання, навіть втручання архангела, бо все, що відбувається, наперед визначено і розписа-но. Людина не в змозі змінити Закон, вона може увиразнити правильність його застанов: "...Усе повторюється: і перші люди, і перше во гріх падіння, і Закон-Угода Володаря Часу з князем Мороку Беліалом також повторюється без єдиного кривоблуду. Згадав Уриїл про три Кола і постановив цього разу не втручатися...". Що ж у такому разі залишається людині? Дуже мало і дуже багато водночас - залишається право вибору: сповнювати Закон чи противитись йому. Так само, як і архан-гелові Уриїлу, прощеному Володарем Часу, залишився вибір - бути без-смертним, споглядаючи діяння Закону, чи уподобитися смертним, спов-няючи свою земну місію. Уриїл вибирає останнє: "І сталося так. Уриїл звільнив душу свою від обладунку ангельського і вростив її в душу і плоть монашу"...

Що ж, кожен із нас проходить свої кола печалі, так само, як і автор цієї печальної повісті-апокрифа. Печальної і світлої, сповне-ної внутрішнього спокою і гармонії, сповненої розуміння людської проминальності й проминущості світу. Автор засвідчив своє вміння бути різним у формальному й змістовому наповненні творів, але цільним і цілісним у світоглядному й мистецькому принципах: говорити про Люди-ну, повертаючи її не так до пошуків сенсу життя, як до дотримання високої місії Життя. Це той досвід, яким сучасна українська літерату-ра здебільшого нехтує.

Грудень 2003.

м. Івано-Франківськ.



nationalvanguard


 

   
вверх  Библиография г. Ивано-Франковск, Группа исследования основ изначальной традиции "Мезогея", Украина


Найти: на:
Підтримка сайту: Олег Гуцуляк goutsoullac@rambler.ru / Оновлення 

  найліпше оглядати у Internet
Explorer 6.0 на екрані 800x600   |   кодування: Win-1251 (Windows Cyrillic)  


Copyright © 2006. При распространении и воспроизведении материалов обязательна ссылка на электронное периодическое издание «Институт стратегических исследований нарративных систем»