НАЧАЛО  



  ПУБЛИКАЦИИ  



  БИБЛИОТЕКА  



  КОНТАКТЫ  



  E-MAIL  



  ГОСТЕВАЯ  



  ЧАТ  



  ФОРУМ / FORUM  



  СООБЩЕСТВО  







Наши счётчики

Яндекс цитування

 

      
Институт стратегического анализа нарративных систем
(ИСАНС)
L'institut de l'analyse strategique des systemes narratifs
(IASSN)
Інститут стратегічного аналізу наративних систем
(ІСАНС)



статья

Катерина Бабкіна

ПРОЗА

Голуби звідти
Жовтий птах
Прочани

ГОЛУБИ ЗВІДТИ

Сонце повернуло на лівий бік мого вікна, зупинилося в самісінькому куточку рами, ледь не вислизнувши з поля зору, і сідало там щовечора, розмежовуючи дні нестерпної спеки і ночі цілковитого спокою. Ми ходили вдень вулицею Вінсента, ми бавилися в речі та імена, він називав мене Корою, і мені це, певне, подобалося. Я приносила додому котів, птахів і квіти, і він мив і чесав котів, прибирав за птахами , підрізав квітам стеблини і кидав у воду таблетки аспірину, щоб мої квіти не в"яли, але все це мене вкрай мало обходило: більшу частину свого часу я топтала задники власних джинсів у якихось напівтемних провулках чи малювала графічні етюди з будівель. Втім, це навряд чи можна вважати суттєвим, знаєш чому? Тому що я весь час знала, що одного ранку прокинуся і сяду в поїзд. Він тоді вважав це збоченням, але я любила і люблю поїзди, узимку і влітку, чисті і брудні, старі і сучасні. Він варив мені зранку каву і розчісував моє волосся, а я думала, чи не взяти мені з собою котрогось із котів.

Поблизу були Афіни , а ще мені іноді снився Рим, а Гольд час від часу надсилав фотознімки скандинавських краєвидів. Таке було життя, мені солодко уявлялося , скільки у світі залізниць, скільки доріг, скільки міст, квітів і птахів, скільки котів і чоловіків, скільки свободи і розпусти, і я прокидалася щоранку з іншими мріями, зграї моїх голубів відлітали до давніх земель поблизу священного Гангу, а мені залишалася кава і бруківка на вулиці Вінсента.

Він іноді виправляв мої малюнки або розповідав дивовижні східні казки, ми не мали потреби у жодних обмеженнях, але знаєш що? У нього не було імені. В наборі скорописних літер, що, змісту не маючи, втратили власне звучання, зберігся б чи натяк, чи колір, якби було можна назвати лиш іменем те , що було самим його змістом, любов"ю до чорної туші, до античного мистецтва, до мене і до котів, а може, спершу-- до котів, а вже потім --до мене.

Це було давно, мені б лише хотілося знати, чи в нього і дотепер таке красиве волосся, як того ранку , у вересні, коли він провів мене до станції. Був дощ і пліснявий туманець, знаєш, так буває, він сказав ,прощавай, Коро, чи щось на кшталт того, і розчинився у тому тумані, просто перетворився на звук власних кроків, на неокреслену постать, мені ще тоді здалося, що до нього злітаються птахи, голуби з туману.

Але я знаю, що то було просто листя.

ЖОВТИЙ ПТАХ

Він повтирав сльози з її обличчя кінчиком простирадла і , всадовивши собі на коліна, вдивлявся в сіро-зелені тьмяні ще зі сну очі:

--- Розкажи мені про свій нічний жах?

Дівчинка примружилась у відповідь:

--- Я ж не кричала? Якби я кричала, то це був би нічний жах.

---Ні, ---сказав Лея, --- Ти не кричала.

Дівчинка підійшла до вікна і, припаливши цигарку, вмостилася на підвіконні.Лея вкотре подумав, як не пасує звичка палити до її дитячого обличчя , давно слід заборонити їй палити, їй слід багато чого заборонити, їй слід ходити до школи і кататися на роликових ковзанах.

---Тобі снився жовтий ірис?

Дівчинка випустила з роту акуратний струмінчик сивого диму.

---Іриси ростуть в Єгипті,---сказав Лея, --- Я не знаю, чи вони бувають жовті-я ніколи не бачив.

---Він схожий на жовтого птаха,---сказала дівчинка,---на маленьку канарку, що хоче злетіти.Якщо тримати його в долонях, то можна відчути , як він ворушиться.

---Птах?-перепитав Лея.

---Ні,--- сказала дівчинка, --квітка.Давай снідати.

---А він говорить?

---Що?

---Птах.Він з тобою говорить?

---Який птах?

---Не знаю, --сказав Лея,--Перестань палити.

---Добре, ---відповіла дівчинка, викинувши недопалок.

---Заправиш ліжко.

---Добре.

---Завтра підеш до школи.

---Так.

---Тепер пішли снідати.

---Ти засмажив мені яєшню?

---Ні,---сказав Лея,---ми будемо їсти пластівці.

---Сьогодні?

---Завжди.

---Ненавиджу пластівці,---крикнула дівчинка з ванної.

---Їстимеш

---Добре.Принеси мені рушник.

Розбризкуючи прозорі крапельки з мокрого волосся, дівчинка всілася до столу, і Лея поставив перед нею тарілку залитих молоком пластівців.

---Не фарбуй більше нігті в червоне.

---Тобі не подобається?

Лея сховав обличчя в чашці з кавою.

---Ні. Ти ж завтра підеш до школи?

---Завтра - неділя.

---Тоді післязавтра. Не розмовляй з повним ротом.

---Добре. А завтра можна?

---Що?

---Нігті.

---Ні.

---Добре. Ти пообіді знову підеш?

---Ні.

---Малюватимеш?

---Так.

---Можна мені дивитися?

---Так. Ти береш мої фарби?

---Я не братиму більше.

---Можеш брати. Я бачив. Це жовті квіти?

---Ні. Це птахи.Я ж не божевільна.

---Ні, ти не божевільна.

Лея відчув, як змінився ритм її дихання, і подумав, що дівчинка, мабуть, знову плаче уві сні. Вона лежала горілиць з відкритими очима.

---Не пий багато кави, --- сказав Лея, пригортаючи дівчинку до себе, --- і не будуть мучити нічні жахи.

--- Це не нічний жах.

---Жовтий ірис, --- спитав Лея.

---Не знаю, --- сказала дівчинка, --- Нічний сум.

---Добре, --- сказав Лея, --- Не плач. Можеш не йти сьогодні до школи.

---Так.

---Підеш завтра.

---Добре.

ПРОЧАНИ

---Мстиславе?

Він знехотя, котячим рухом підвів очі : що там?

---Як воно скорочується?

Він ворухнув бровою і вона зрозуміла: що? Що, повторіть будь ласка, або Що, ви щось сказали? Або-- Що скорочується?

--- Ваше ім"я ,--- вона важко дихала, поспішаючи, щоб іти з ним поруч і бачити його обличчя,---Як скорочується ваше ім"я?

Він відповів невиразним рухом плеча : не знаю, а може, не скорочується, чи , можливо, вам яке до того діло? Або ще: це не суттєво.

Раптом спинився , витяг і пропалив від дешевої запальнички білу Daviddoff

---Довга вулиця.

Вона зніяковіло стояла поруч , але він більше нічого не говорив , вона ж відчувала потребу фізичного доведення його ірреальної присутності поруч

--- Це дамські цигарки?--- вона сподівалася почути його сміх, чи, можливо, роздратування-мовляв, як так не відрізняти, слімс тонші і набагато довші, але він лише напрочуд уважно роздивився цигарку, а потім заперечно похитав головою: ні

--- Та я знаю,--- вони вже знову йшли нескінченною вулицею Адміралів,--- Вам подобаються платани? Ні, мабуть. А знаєте,--- вона раз у раз поглядала не його обличчя, --- в Одесі також всі вулиці обсаджені платанами .У них наче якась шкірна хвороба, так виглядяє, короста, чи що, але мені вони подобаються.

Вона механічно рівняла свій крок до його ходи, і вони все йшли і йшли безкінечно прямою вулицею, минаючи перехрестя за перехрестям, минаючи площі і мости, перетинаючи траси і трамвайні колії. Десь пополудні вийшли з міста, і продовжували іти порожньою автострадою, повз щити реклам і дороговкази.Час від часу вона читала уголос написи реклам чи наспівувала уривки з популярних пісень, навмисне перекручуючи слова. Але згодом уже також мовчала-давалася взнаки спрага.Піднімаючи хмари куряви, повз них проїздили автомобілі-антажівки, легкові, рейсові автобуси.Надвечір їй почало здаватись, що це не шосе, а злітна смуга, і трансформовані у військові винищувачі автомобілі , минаючи їх, піднімалися в повітря.Запалилисяпридорожні ліхтаріі засвітілися неоном рекламні щити, а вони все йшли і йшли, тільки він час від часу зупинявся, щоб припалити чергову цигарку.

---Мені так хотілося тієї мушлі, там, на Адміральській.Тієї, що на вітрині,---сказала вона несподівано, ---мені так хотілося, щоб Ви подарували мені мушлю.Ми згаяли багато часу біля тієї вітрини, однаково я не знаю, куди ми йдемо, ---і, повагавшись, додала,---Можна мені цигарку?

Але він не зважав на її слова і продовжував іти.

---Дайте цигарку, коли не хочете іти назад до міста,---її голос. Однак, залишався байдужим,--- чорт забирай Вас і Ваше ім"я, і Вашу нервову міміку, і бісові неонові реклами, і кляту автостраду.Амінь.Я не піду.

Вона всілася на асфальт, але він і на це не зважив, лише, ідучи, зробив якийсь непевний рух рукою---вперед і догори---і за мить вона знову наздогнала його.

---Я знаю,---сказала вона, ---там Південний Хрест.Але ми не дійдемо до Меддіни : там море.

Перед світанком шосе розчинилося у невеличкому сплячому містечку, і вони йшли, наче дві примари, вузькою брукованою вулицею, не залишаючи слідів і не маючи тіней.Вуличка минула останні будинки і тепер, поросла жовтою південною травою, губилася між якимись чудернацькими деревами з срібним листям, і тоді вона несподівоно зрозуміла, що до ледь чутного шелесту посохлої трави під ногами дедалі виразніше додається плюскіт прибережних хвиль.

А потім вони вийшли на пісок і попрямували до блискучої чорнох поверхні води, на якій незворушно лежав місяць.Втім. між нею і морем залишалася ще перепона---здалеку схожа на напівзруйнований замок з піску купа людських кісток, хоча чому, власне, людськи?Тут були кістяки промислової риби і залишки первозданих ящурів, і відбиті у вапняку прадавні молюски, і обтесані хвилями моря кам"яні знаряддя праці, і кольорові скельця, і уламки ритуального посуду, і заплетені водоростями загублені кимось сонячні окуляри, і, серед усього цього мотлоху, рожева гладенька мушля, принесена якоюсь теплою течією.

Десь позаду завмерли кроки на піску і спалахнув короткий вогник.Він просто припалив цигарку, подумала вона і простягнула руку---мушля була холодна, і раптом вона зрозуміла, що вздовж цілого узбережжя тепер лежать уламки давніх цивілізацій і замків з піску, і споміж них ---безліч рожевих мушель, винесених на берег опівночі теплими хвилями.

---Вона твоя, ---сказав він скоріше байдуже, ніж урочисто, і загасив у мушлі недопалок, ---вони всі твої.

nationalvanguard



 

   
вверх  Библиография г. Ивано-Франковск, Группа исследования основ изначальной традиции "Мезогея", Украина


Найти: на:
Підтримка сайту: Олег Гуцуляк goutsoullac@rambler.ru / Оновлення 

  найліпше оглядати у Internet
Explorer 6.0 на екрані 800x600   |   кодування: Win-1251 (Windows Cyrillic)  


Copyright © 2006. При распространении и воспроизведении материалов обязательна ссылка на электронное периодическое издание «Институт стратегических исследований нарративных систем»