НАЧАЛО  



  ПУБЛИКАЦИИ  



  БИБЛИОТЕКА  



  КОНТАКТЫ  



  E-MAIL  



  ГОСТЕВАЯ  



  ЧАТ  



  ФОРУМ / FORUM  



  СООБЩЕСТВО  







Наши счётчики

Яндекс цитування

 

      
Институт стратегического анализа нарративных систем
(ИСАНС)
L'institut de l'analyse strategique des systemes narratifs
(IASSN)
Інститут стратегічного аналізу наративних систем
(ІСАНС)



статья

Олег Гуцуляк

"Погибоша, аки обри..."

Про таємниче плем"я аварів, відомих на Русі під іменем обри, нам відомо з численних історичних романів та повістей. Відомо, що були вони ядром великого військово-політичного союзу кочових племен тюркського походження. У 6 ст. обри прийшли з Азії на землі сучасної України та на середньому Дунаї (тодішня візантійська провінція Паннонія, теперішня Угорщина) створили свою державу - Аварський каганат. Вони підкорили все Північне Причорномор"я, Півдненну Україну, витіснили тюркомовних булгар на Волгу , в Італію та Балкани, аланів - протоосетин - на Кавказ і слов"янські племена обклали даниною. Авари вели переможні війни з франкським та лонгобардським королівствами, Візантією та Антським царством (союзом германців та слов"ян). В кінці 8 ст. обри були розбиті військами Карла Великого, а в кінці 9 ст. - угорцями, після чого вони не згадуються у хроніках. Як свідчить візантийський імператор Константин Багрянородний, у 805 році хорвати повстали проти авар та перетворили їх на своїх рабів. Руський літописець відзначив: "быша бо объре телом велици и умом горди, и Богъ потреби я, и помроша вси, и не остася ни един обърин. И есть притъча в Руси и до сего дне: погибоша, аки обре, их же несть племени ни наследка". Європейські перекази розповідають, що могутнє войовниче плем"я авар виродилося у безпринципових купців, що почали розпродувати у рабство навіть своїх співплемінників. Безумовно, авари були асимільвані пізнішими мігрантами - угорцями та слов'янами.

Але про етномовне походження обрів (авар) сучасній науці моло відомо.

Проте, як на наш погляд, обрів знав ще географ Птолемей, зафіксувавши їх під іменем "абхіри" у дельті Інду. Пізніші індійські тексти розташовують абхірів у Гуджараті та на західному побережжі Індії, в Конконі. Абхіри, начебто, спершу мешкали у якійсь "пустелі", але звідти їх відтіснили вороги на південь - в Індостан. Етнонім "абхіри" індуси витлумачили як "гопа" - "пастух" . Пізніші дослідники виводили абхірів із землі Абірван, що між Гератом та Кандагаром (Афганістан), звідки вони кочували до південного Азербайджану (2 ст. до хр.е.). У 3 ст. до хр.е. абхіри завдали ніщівної поразки індійській імперії Ашоки Маур"я. До 5 ст. в центрі Індії існувала їхня власна держава республіканського типу. З давніми абхірами споріднені теперішні народи Індійського субконтиненту врішні, андхаки та ахіри (ахірвати), мова яких близька західному діалектові мови хінді - браджу.

"Манавад хірмашастра" повідомляє, що абхір - це той, хто народився від шлюбу брахмана (жерця) з дочкою угри (угра - син кшатрія та шудріянки). Таке ставлення індусів до абхірів цілком закономірне, бо вони були як войовничим етносом, так і мали дотик до священного заняття - розводили рогату худобу (переважно зебу). Божеством абхірів був косатий бог Крішна, якого немовлям усиновив пастух-абхір Нанда з дружиною Яшодою.

Характерною ознакою правління обрів (авар) було те, що вони зуміли створити своєрідну систему клієнтних відносин (sclavus) з місцевими землеробськими народами. Самі вони не займалися землеробством, це був обов'язок слов'ян, їм же віддавалися на випас і стада обрів. При цьому частина худоби з випасаючого стада передавалася сім'ям слов'ян в обмін на муку, продукти землеробства, знаряддя праці тощо. Це дало змогу перетворитися аварам у "націю гендлярів". Аналогічне явище мало місце в Руанді: землероби - бхуту (хуту) і кочівники - тутсі (в Уганді - хіма та іру).

У 5 ст. абхіри вступили у нову етногенетичну фазу: стали ядром кочової орди Великого Євразійського степу, як до них цим ядром були гунни - сюнну, а після - монголи. Основну ударну силу орди абхірів (обрів) складали жуань-жуані, а з 6 ст. - тюркюти (аналогічно до того, як ударною силою монгольського союзу були тюрки - татари)… Сучасна кавказька народність аварці тільки зберегла за собою ім'я прадавнього державного утворення.

Обри, проте, не зуміли укріпитися в Паннонії та Балканах, повернулися до Північного Кавказу, очолили союз дагестанських племен і вели успішні війни з Іраном та Візантією у Закавказзі. В дельті Волги колишні союзники абхірів тюркюти утворили власну державу - Хазарський каганат. У авар (абхірів) не вистачило мудрості царських скіфів, щоб повернути собі колишніх рабів…

Але на Кавказі були рідні могили лише дагестанців. Абхіри ж свої втратили, - і втратили самоідентифікацію. Тому й досі говорять про тих, хто зневажив традиції предків: "погибоша, аки обри"

nationalvanguard



 

   
вверх  Библиография г. Ивано-Франковск, Группа исследования основ изначальной традиции "Мезогея", Украина


Найти: на:
Підтримка сайту: Олег Гуцуляк goutsoullac@rambler.ru / Оновлення 

  найліпше оглядати у Internet
Explorer 6.0 на екрані 800x600   |   кодування: Win-1251 (Windows Cyrillic)  


Copyright © 2006. При распространении и воспроизведении материалов обязательна ссылка на электронное периодическое издание «Институт стратегических исследований нарративных систем»